За Україну!Партія. Полтавщина

У Полтаві завершився другий, заключний, етап «Мазепа–фесту»

Василь НЕЇЖМАК

Два рок–дні традиційного щорічного, вже восьмого за ліком, фестивалю сучасного українського мистецтва «Мазепа–фест» завершилися минулої неділі майже опівночі. Щоб «вписатися» у відведений регламент, організатори змушені були скорочувати виступи навіть таких відомих гуртів, як сестри Тельнюк і «Моторолла». Але атмосфера заключних акордів фесту була такою, що публіці не хотілося розходитися. Зрештою, «мазепинські» скандування ще довго лунали й у нічній Полтаві… Read the rest of this entry »

Незвично відзначила Полтавська обласна організація партії “За Україну!” 20-ту річницю Декларації про державний суверенітет України. Центральними вулицями обласного центру відбувся автопробіг, у якому взяли участь близько 10 автомобілів з державними і партійними прапорами. Серед пішоходів та інших колег-автомобілістів акція “заукраїнців” викликала значний резонанс. А новоспечені подружні пари, які у цей день у великій кількості зареєстрували свої шлюбні союзи, люб’язно вітали автоколону активістів партії “За Україну!”. Read the rest of this entry »

Заходи відвідали представники патріотичної громадськості з усіх куточків України, в тому числі й з Полтавщини. Делегацію з нашої області очолювали голова облдержадміністрації Валерій Асадчев та начальник головного управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації Олег Пустовгар. До складу делегації входили представники обласних організацій національно-патріотичного спрямування – „Українського козацтва”, „Молодої Просвіти”, Спілки ветеранів Збройних сил України та інших. На початку урочистостей відбулася церемонія підняття Державного прапора. Вітаючи всіх українців з цієї визначною датою, Віктор Ющенко назвав символічним факт її святкування у давній гетьманській  столиці – Чигирині. „Тут, у Чигирині, поставала наша велика українська нація. Тут, на цій землі – наш військовий початок і наша національна енергія. Тут народжувалося військо Богдана, яке звільнило наш дух і проклало шлях до нашої державної незалежності”, – сказав Президент.

У запорізьких степах, зазначив він, творилася нова військова історія, суспільна й інтелектуальна еліта України, суттю якої були такі цінності як свобода, вірність бойовому братерству, патріотизм. „Це – принципи нашої Козацької держави… Для нашого народу вона – життєва ланка тисячолітнього процесу державотворення України”, – переконаний Віктор Ющенко.

У цьому контексті він наголосив на важливості відродження історичної пам’яті та історичної справедливості. Лише знаючи, хто ми і який шлях пройшли, переконаний Президент, ми будемо мати право на свободу і гідне майбутнє. Віктор Ющенко нагадав, що українська нація нарешті дізналася правду про справжню мету визвольної війни Богдана Хмельницького, про Івана Мазепу і Пилипа Орлика, про УНР та ЗУНР, про Голодомор і сталінські репресії, про подвиг УПА.

„Я дякую всім, хто доклав і докладає зусиль до відродження Чигирина, до відновлення гетьманської резиденції, яку сьогодні ви всі побачите”, – зазначив Глава держави.

У своєму виступі Президент також наголосив, що бачить метою своєї політики розбудову сильної незалежної демократичної європейської Української держави. „Я хочу для України правди і свободи. Я хочу навести порядок у владі. Я хочу розчистити нашу землю від каст недоторканних політиків, які прагнуть не служити Україні, а правити нею”, – сказав він. У цьому контексті він нагадав про пропоновані ним зміни до Конституції. „Мої дії у новому і чесному законі, який я представив Верховній Раді України і всьому народу… Верховна Рада не почула мене, бо сили, які там правлять, не хочуть цього. Я звертаюся за підтримкою до кожного з вас, до всього Українського народу. Ми маємо спільно стати на захист української державності як найвищої національної мети і цінності”, – сказав Президент. „Якщо ми будемо єдині, якщо будемо свідомі своєї відповідальності й мети, ми безумовно переможемо. Я вірю у велику і сильну Україну”, – наголосив Віктор Ющенко.

У рамках урочистостей Президент переглянув показовий виступ воїнів роти Почесної варти.

В урочистостях також взяли участь віце-прем’єр-міністр Іван Васюник, Глава Секретаріату Президента Віра Ульянченко, її перший заступник Юрій Єхануров, міністр культури та туризму Василь Вовкун, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко, міністр з питань надзвичайних ситуацій Володимир Шандра, міністр агрополітики Юрій Мельник, Голова СБУ Валентин Наливайченко, перший заступник міністра оборони Валерій Іващенко, командувач ВМС ЗСУ Ігор Тенюх, керівники місцевої влади.

Того ж дня Президент України Віктор Ющенко з родиною ознайомився з відкритою першою чергою будівництва історико-архітектурного комплексу „Резиденція Богдана Хмельницького” Національного історико-культурного заповідника „Чигирин”. Зокрема, Віктор Ющенко оглянув військову канцелярію та будинок гетьмана. Дякуючи всім, хто зробив внесок у реалізацію відбудови комплексу резиденції, Президент відзначив його виняткову важливість для української держави та нації в контексті збереження нашого історичного надбання, вшанування героїчних сторінок історії України та її видатних діячів, які боролися за створення нашої незалежної держави. „Відбудова Чигирина як однієї з гетьманських столиць ставила за мету одне – закликати кожного українця вивчати свою історію, усвідомлювати її велич”, – сказав Президент під час церемонії вручення державних нагород учасникам відновлення об’єктів комплексу „Резиденція Богдана Хмельницького”.

„Від імені держави я хотів би подякувати всім причетним до реалізації цього проекту”, – сказав Віктор Ющенко. Він висловив окрему вдячність голові Черкаської ОДА Олександру Черевку, а також віце-прем’єр-міністру Івану Васюнику та міністру культури та туризму Василю Вовкуну за сприяння у відбудові гетьманської резиденції.

У місцевій церкві Святих Петра і Павла Глава держави взяв участь у богослужінні з нагоди 360-річчя утворення Української козацької держави, яке відправив Патріарх Київський і всієї України Філарет.

З нагоди 360-річчя створення Української козацької держави в Чигирині Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних сил України Віктор Ющенко взяв участь у церемонії складання клятви ліцеїстів Київського військового ліцею імені Івана Богуна та Севастопольського військово-морського ліцею. Церемонія відбулася перед Монументом в ознаменування боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

У своїй промові на урочистостях Президент високо оцінив той факт, що сьогоднішнє складення присяги відбулося саме в Чигирині – давній гетьманській столиці України. Вітаючи юнаків, Глава держави підкреслив – вони обрали для себе найсвятіше покликання – захищати Вітчизну. „Я вірю, що ви зростете гідними оборонцями Батьківщини, як і ті святі воїни, що понад тисячу років захищали нашу землю. Бажаю вам щасливої долі, успіхів і перемог у служінні Україні”, – сказав він.

Президент висловив переконання, що сьогоднішнє свято має стати новою традицією нашої держави. „Щороку саме тут, у гетьманському Чигирині, в стінах цієї резиденції, наші юні воїни складатимуть свою клятву перед Україною. І цю клятву чутиме столиця Богдана. І наша земля і наш народ знатимуть, що будуть жити вічно”, – сказав Віктор Ющенко.

Після церемонії складення присяги прозвучав козацький марш.

Також з нагоди 360-річчя утворення Української козацької держави в Чигирині Президент України Віктор Ющенко з родиною поклав квіти до Монумента в ознаменування боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. У церемонії також взяли участь перший віце-прем’єр Іван Васюник, міністр культури та туризму Василь Вовкун, перший заступник Глави Секретаріату Президента Юрій Єхануров, керівники місцевої влади.

Слухачам Російської служби «Радіо «Свобода» Анатолія Стріляного представляти  не потрібно — він багато років компонує і дошкульно коментує листи слухачів з усього світу. Так само, як не треба його представляти глядачам документального серіалу «Намєдні» Леоніда Парфьонова, де Анатолій Іванович був коментатором історичних подій. Родом із Сумщини, у 23 роки Стріляний став провідним нарисовцем «Комсомольской правди», увійшовши до кола знаних російських літераторів.

      Багато років жив і працював на Заході. У 2001–му повернувся в Україну. Тепер живе в селі Рудики під Києвом у звичайній селянській хаті. І далі працює на «Свободі», в українській і російській періодиці. Останнім часом Стріляний при кожній нагоді повторює, що «ненависть путінізму до Ющенка — це надбання України, яким треба пишатися і дорожити». Сьогодні про це та інше — в ексклюзивному інтерв’ю культового публіциста «Україні молодій».

      «Ющенка обирали за те, що він демократ, але  очікували, що він  буде диктатором»

      — Виборча кампанія, яка розпочалася в Україні, дає привід проаналізувати, що зроблено за останні п’ять років. Яким Президентом є Віктор Ющенко, на ваш погляд?

      — Як людина, схильна захоплюватись  і вживати сильні слова, як позитивні, так і негативні, скажу про Віктора Ющенка, розуміючи, що перебільшую. Адже перебільшення бувають доречними частіше, ніж нам здається. Вони додають виразності, змушують читача або слухача звернути увагу на думку, яка висловлена гіперболою. Віктор Ющенко — звичайна людина, може, навіть трішечки занадто звичайна. Але він великий Президент.

      Остаточно це мали змогу побачити всі, у кого є очі і хто вірить своїм  очам, а не вухам, торік, коли Ющенко засудив Росію за напад на Грузію. Це був величезний історичний крок. І тільки один цей крок дає мені право сказати, що це великий Президент. Треба підкреслити, що якраз для таких вчинків народи й обирають президентів або мають від Господа Бога королів і царів, якщо вони справжні королі і царі.

      Президента  обирають не для того, щоб він  визначав остаточну ціну на молоко від тітки Гальки в селі Рябина і навіть не для того, щоб укладати вигідні для країни газові угоди, як це не дивно звучить напередодні зими. Ющенко це знає (наскільки свідомо — мене не обходить). Народи обирають президентів для того, щоб ось у таку мить, як напад Росії на Грузію, сказати від імені держави те, що сказав Віктор Ющенко.

      — Але ж від нього чекали не тільки цього…

      — Менші кроки Ющенка — теж кроки  справжнього Президента. Зокрема  те, що він відкрив людям правду про Голодомор. Незважаючи на «ексцеси виконавців», на те, що цю кампанію робили все ще радянські люди і по–радянському — в дусі та в кращих традиціях радянської пропаганди, факт, що Ющенко спробував привернути увагу суспільства і світу до Голодомору — це крок справжнього Президента. Це крок людини з державницькою і просто людською інтуїцією, яка розуміла: «Час плине. Треба або зараз, або ніколи».

      Знаково також, що він підніс УПА — український  визвольницький державний рух. Можна сперечатися, чи слід вважати героєм України Романа Шухевича, і такі суперечки завжди були, є і будуть у кожного народу. Важливо, що Ющенко не побоявся це робити. Він же розумів, що це непопулярний крок для більшості його виборців. Він не міг не розуміти реакцію оцих радянських учительок, яких у Верховній Раді представляє комуністка Катерина Самойлик. На власні вуха чув, як вона обурювалася в якомусь інтерв’ю, що хіба ж можна весь час про голод говорити, мовляв, треба на подвигах виховувати людей! Я дивився на неї і думав: «Мабуть, непогана сільська вчителька. Але вона темна людина і не розуміє, що каже!» Ющенко розумів, звичайно, що скажуть оці самойлики і взагалі більшість радянських людей, які донині все ще в більшості. Але він це робив, вважаючи, що якщо не він, то вже ніхто. І це правда.

      —  Тобто несприйняття рішень Ющенка – закономірність?

      — Ще Ленін полюбляв цитувати знамениті  слова з вірша Миколи Некрасова  «Он ловит звуки одобрения  не в сладком ропоте хвалы, а в  диких криках озлобления». Якби я  — антирадянська людина, російський демократичний літератор і український буржуазний націоналіст за покликанням — усі ці роки жив на Місяці, а потім з’явився тут і дізнався тільки одне: що нікого у світі путінізм так люто не ненавидить, як Ющенка, мені було б цього досить, щоб підняти за Ющенка обидві руки.

      З точки зору Самойлик, Ющенко – це бич Божий, а з моєї точки зору, навпаки, – подарунок Божий.

      — Ми з вами говорили про Ющенка восени 2004 року. Навіть у вас було тоді переконання, що він не зможе стати Президентом, що в нього недостатньо підтримки, що його команда недостатньо працює…

      — Хіба? Вже не пам’ятаю. Якщо я це й говорив, то, мабуть, не уявляв, що так багато людей збереться на майдани по всій Україні. Переміг, звичайно, не він. Перемогла народна відраза  до тієї радянщини, з якою він зіткнувся напередодні голосування і під час виборів.

      — Ви кажете, що Ющенко — великий Президент, але народ цього не розуміє, і водночас, що саме завдяки майданам і народу Ющенко переміг. Чому він як Президент не зробив того, за що його Майдан підтримував?

      — Це не Ющенко не зробив, він не зміг зробити. Це люди наші не зробили! Якби Ющенко переміг, у нього було б 80 відсотків голосів, а не 50 з копійками! Звичайно, він мав урахувати весь коридор наявних можливостей. За ним не було політичної, адміністративної і навіть моральної сили, яка дозволила б йому зробити те, що народ від нього очікував.

      Якраз в останній передачі «Ваші листи» на Російській службі «Радіо «Свобода», де працюю, я зачитав цікавий лист із Києва. Цитую мовою оригіналу:

      «Что, если бы и в Украине Ющенко, как Путин, стал завинчивать гайки? Если бы он ответил самым простым, понятным массам способом на их ожидания — посадил бы всех бандитов в тюрьмы? Тем более что этот контингент этого от него ожидал — не зря несколько месяцев мировые курорты были забиты украинскими бандитами, извините — туристами. Посадил бы так, как от него ожидала страна — без суда и следствия, благо, их имена были у всех на слуху, у всего Майдана… Скрутил бы и прочих своих врагов в бараний рог сильной добротворящей рукой… В какой стране, Анатолий Иванович, в этом случае жили бы мы сейчас?» Коментуючи цього листа, я якраз і кажу про те, що Ющенка обирали за те, що він демократ, але очікували, що він буде диктатором.

      — І незлюбили за те, що диктатором він не став?

      — Майдан у цьому своєму бажанні не бачив ніякого протиріччя! Бо жоден майдан у світі не переймається протиріччями у своїх бажаннях і пристрастях. На те він і Майдан! Звичайно, Ющенку не треба було забагато обіцяти. Проте ж люди самі витягнули з нього ці обіцянки, потім їх багатократно посилили у своїх думках і стали очікувати виконання. А коли бандити — не в тюрмах, то виявилось, що немає і молочних рік із кисільними берегами. Але якщо ви не оберете Ющенка Президентом у січні, вже у квітні я побачу написане на парканах вашими кострубатими літерами «Андрійович, прости нас!»

      — Ви проводити паралелі з «Даниличем»?

      — Так. І по цьому видно. Як я свого  часу бачив на власні очі напис  «Данілич, прости!» 

      «Українство під загрозою»

      — Якщо проводити паралелі, то Леонід Кучма увійшов в історію таким собі директором–бюрократом, який керував країною, як заводом. А Віктор Ющенко є ким?

      — У одній зі своїх колонок я  писав: щоб зрозуміти всі кроки  Віктора Ющенка, які здаються незбагненними, потрібно давати собі звіт у тому, що насправді його роль — лідер українського національного руху на посаді Президента. Така його доля. Так усе стає на своє місце. Бо коли Президент звинувачує ту ж Юлію Тимошенко в національній зраді — це нісенітниця і звучить дивно. Але коли лідер, вождь національного визвольного руху звинувачує когось зі своїх у національній зраді — це логічно. Завжди так робилось і буде робитись. Найбільша проблема України в тому, що не вирішено головне завдання, яке ставить перед собою кожен національний рух. Українство під загрозою. Це величезна загроза, проте більшість населення цього не усвідомлює, і це трагедія.

      — Якщо взяти політичну історію Віктора Ющенка, починаючи з 2001 року, коли представники Руху Тарасюка, Української народної партії, партії «Реформи і порядок» на Говерлі оголосили про громадське об’єднання «Наша Україна», то сьогодні, як ми бачимо, НРУ і ПРП — з Тимошенко, УНП займає особливу позицію, «НУ» розкололася і вагається з вибором… І всі вони звинувачували Ющенка в тому, що він дистанціювався від національного руху!

      — Він зробив усе, щоб не довести  Україну до громадянської війни  і щоб не втратити ті завоювання, хай маленькі, які здобув Майдан. Він змушений був піти на компроміс! Як же інакше?

      — Але як же може лідер національного визвольного руху залишитись без пастви?

      — А така паства! Не будемо на паству молитись. Якщо у вождя чи командуючого немає  армії, це не завжди його провина. Ви кажете, що Ющенка покинули цілі так звані  партії, які його підтримували, які  представляли собою національно–визвольний рух України. Насправді це й свідчить про справжність українського національно–визвольного руху. На те він і національно–визвольний рух, щоб у ньому постійно сварилися, щоб була боротьба груп, боротьба за владу, щоб там вирували амбіції людей, які вважають, що вони краще знають, що треба нації. Згадайте Другу світову війну. Це ж правда, що бандерівці й мельниківці перебили один одного принаймні не менше, ніж німців і червоних! На жаль, це звичайна справа. Нема і не було у світі жодного визвольного руху, жодної революції, на верхівці якого не було б того, що ми бачимо в Україні.

      «Для  Росії, тобто путінізму, нестерпно, що поруч  може існувати друга, більш демократична, Росія – Україна»

      — Ви говорили, що загроза українству існує. В чому вона полягає, адже є незалежна держава, якій уже багато років, яка визнана у світі, веде досить незалежну політику?…

      — Значною мірою сучасна Україна  є другою, нехай більш демократичною, Росією. Вона за своєю суттю все  ще залишається зрусифікованою, з  одного боку. А з іншого — триває цілеспрямований масштабний вплив Росії з неміряними грошима.

      Трагедія  України — трагедія українства. Тут неефективна Служба безпеки, тут ніхто не займається боротьбою  з підривною діяльністю, насамперед Росії. Так, ніби цієї діяльності нема, ніби ми її щодня не бачимо, вмикаючи телевізор чи відкриваючи російсько– або україномовну газету! Чому я сюди включаю газети українські? Можна взяти україномовну газету — підшивку за цілий рік — і не знайти жодного слова про загрозу українству. У мене таке враження, що інколи тільки я цю загрозу розумію і тільки мені вона болить.

      — Знову перебільшуєте, бо нещодавно Володимир Горбулін порушував у «Дзеркалі тижня» ті самі питання.

      — Ну, ще кілька людей розуміють —  Володимир Горбулін, генерал Олександр  Олександрович Скіпальський, але державної боротьби з цим немає. Тому що нема держави як апарату. Ми ж знаємо, що державний апарат приватизовано. Це настільки жахливо, що не хочеться дивитись на це як на норму. Та воно і є історично. Значить, треба пройти через цей етап, і ніхто не винен, що так склалось. Але треба розуміти, що народження держави, державного апарату, державного управління, державної безпеки — це серйозна справа. І коли спостерігаєш за процесами в Україні, то не тільки впадаєш у розпач, а й залишається приємне здивування. Виявляється, що навіть без належно діючого апарату країна якось існує!

      — По–моєму, ви утрируєте, коли говорите, що Україна — «друга Росія». Якби це було так, то ставлення до нас з боку Росії було б більш лояльним.

      — Для Росії, тобто путінізму, нестерпно, що поруч може існувати друга, більш демократична (порівняно з Росією), Росія. Не кажучи вже про те, що в російській свідомості, починаючи з прибиральниці й закінчуючи Путіним, існує залізна впевненість, яку за них півстоліття тому сформулював Збігнєв Бзежинський: Росія може існувати тільки як імперія або ніяк. Це в Росії усвідомлюють усі.

      А імперією вона може існувати тільки з  Україною. Росія з’явилась як імперія, коли з’єдналась з Україною, і зникла разом зі зникненням України. Без  України немає імперії. Тому треба і нам розуміти Росію. Для них це екзистенційне питання — питання існування Росії. Ось чому така увага Кремля до України, ось чому вона є ворогом №1 разом з Америкою. У Росії є усвідомлення того, що без Америки вони вже забрали б Україну назад. Тому цілком логічно, що в російській сучасній свідомості є два вороги — Україна й Америка.

      — У свідомості прибиральниці навіть у Донецьку усвідомлення, що Україна — друга Росія, немає. У нас дуже невелика кількість людей ідентифікує себе з сусідньою державою…

      — Тому я й кажу, що це не перша, а  друга Росія. Тут треба згадати  явище еллінізму, коли російська  мова вже не належить тільки російському  народові. Ми з вами бачимо, що в Україні  мова — російська, а свідомість —  не російська. З грецькою мовою так  само було, і не тільки з нею. Зараз це ж відбувається в Англії.

      Але це не повинно заспокоювати українців. Потрібно, щоб мова не була втраченою. Бажано, щоб в Україні було українство, а не друга Росія.

      «Будь–який  український Президент  приречений бути антиросійським»

      — За вашою логікою, будь–який український Президент приречений бути антиросійським?

      — Саме так. І Ющенка я шаную за те, що він зробив для відчуження України  від Росії, українства від російськості. Це те, за що його ненавидить путінізм. Усе, що подобається путінізму, не має подобатись мені. Все, що засуджує путінізм, я маю схвалювати. Тому що путінізм — недемократичне явище, небезпечне для Росії, для світу і для України.

      Правда, цинічно кажучи, інколи задля красного слівця кортить сказати: «Слава тобі, Господи, що там путінізм, що путінізм робить Росію менш привабливою для України». Якби Росія була більш привабливою, наприклад, демократичною, нічого не змінилося б у її ставленні до українців. Бо російський демократ закінчується там, де починається розмова про Україну. Загалом, якби Росія була більш привабливою, то автоматично привабливішою була б і російськість. Це те, що я називаю природною русифікацією, носіями якої є, приміром, російські артисти, так популярні в Україні. Саме це явище мав на увазі Микола Хвильовий, коли пояснював своє гасло «Геть від Москви». Геть від Москви не тому, що Москва погана, а тому, що вона гарна, але сильніша. І вона поглинає все, що не російське. Це природно. Так буде з Китаєм, який почав поглинати сусідні народи.

      —  І поглине Росію?

      — Це ж конкуренція за існування  культур, вони, як звірі в лісі. Перемагає  той, хто сильніший. Перемагає не тому, що хоче перемоги, хоча й це є, а тому, що сильніший.

      Що  сказав Кучма і  не сказала Тимошенко

      — Чому ви вважаєте носієм українства, захисником інтересів нації Віктора Ющенка, а не, наприклад, Юлію Тимошенко, яка на це претендує? Вона навіть у передвиборчій рекламі ототожнює себе з Україною. І саме інтересами України пояснюють її більш зважену політику щодо Кремля!

      — Якщо казати цілком об’єктивно, Юлія Тимошенко може врятувати, якщо треба буде, Україну як державу. Тому що вона не захоче ділитися своєю владою з Путіним.

      — Чому?

      — Вони з ним однакового зросту, кабінети займають однакові. У цьому містика  і покликання існування держави. Державу не так легко продати, якщо ти на її чолі. Бо вона — своя. Дивіться, Лукашенко скільки років уже продає свою Білорусь (за словами його ворогів), а все ніяк не продасть. Бо шкода! Ніяк ціну не складе. Отак і Тимошенко. Якщо вона стане при владі, то ціну, на щастя України, не складе. Не зможе запропонувати путінізм такої ціни, яка б влаштувала Тимошенко або будь–кого іншого на цій посаді.

      Що  стосується українства і демократії, то, якщо оцінювати по справах і  вчинках, Тимошенко вони цікавлять  менш за все. Між іншим, Кучмі українство було і є дорожче, ніж Юлії Тимошенко. А Ющенку Україна болить, це в нього щиро — українство, демократія і державність. Це відчувається в деталях, приховати які неможливо.

      — Поясніть на фактах.

      — Будь ласка. Юлія Тимошенко мала можливість стати великою людиною у світі, великою людиною України, великим Президентом України, якби вона торік за 10 хвилин перед Ющенком засудила Москву за напад на Грузію такими ж словами, сміливо і безоглядно. Тут її підвела відсутність політичної інтуїції. Вона не зрозуміла, що якби в той момент вона так само різко, як і Ющенко, висловила свою позицію, то її підтримав би і Київ, і Донецьк, її підтримала б уся Україна, як підтримали українці Леоніда Кучму в питанні Тузли.

      — Але ж Кучма ніколи в житті не сказав би те, що сказав Ющенко!

      — Це залежить від обставин. Гадати про  це нічого — була б зовсім інша політична  ситуація. Але маємо приклад із Тузлою. Що Кучма тоді сказав: «Смотрел сегодня карту. Чего им не хватает?»  Жоден піарник, жоден пропагандист у світі до цього не додумався б! У нього самого ці слова вирвались, Путін усе зрозумів. Зрозумів, що цей буде воювати. І навіть у трамваях у Донецьку російськомовні хлопці напідпитку кричали, що підуть воювати за Тузлу.

      — Чому тоді слова Віктора Ющенка на захист Грузії не справили такого враження на хлопців у Донецьку?

      — Але слова Тимошенко справили б. Тому що Ющенко — вождь національно–
визвольного  руху, а вона — ні. Тут психологія народу. Треба розуміти, що в Україні  державницькі настрої сильніші, ніж українські. Ті ж донецькі хлопці. Українство їм заважає, проте навіть їм свою землю віддавати не хочеться. Це ті протиріччя Майдану, натовпу, стихії… Я це називаю світським націоналізмом. Саме він, дякувати Богу, в Україні є й активно розвивається. Особливо серед молоді.

      Якщо  існує держава, існує регіональний патріотизм, то буде існувати та розвиватись  і державний патріотизм. Це звичайне явище. І донеччанину, і львів’янину  однаково приємно, коли Клички перемагають. Це важлива річ, яка дозволяє державі  існувати і розвиватись. Путінізм розуміє це краще, ніж самі українці. Тому кожен день існування України як держави, хай навіть зрусифікованої, — це ніж у серце путінізму. Тому він так ірраціонально ненавидить Віктора Ющенка і український національний рух.

      Михайлина СКОРИК

25 вересня відбулася прес-інтернет-конференція депутата Верховної Ради (група «За Україну!»), одного з фундаторів Руху Ярослава Кендзьора. Спочатку він розповів, що за фахом також журналіст, на львівському телебаченні 20 років веде авторську телепрограму „Політичні етюди”. Ярослав Кендзьор вважає, що Народний рух України – унікальна партія, яка спочатку як громадська організація, а потім як політична партія під керівництвом В’ячеслава Чорновіла пройшла шлях розвитку та досягла відновлення української державності. «У генетичний код НРУ закладалась одна вічна тема і завдання: завжди стояти на чатах національних інтересів і державності України» – зазначив він

і додав:

- Драма НРУ починається з того моменту, коли боротьба влади і старої агентури проти Руху дійшла до фізичного знищення В’ячеслава Чорновола. Сьогодні не всі розуміють, що твориться з Народним рухом України, які процеси відбуваються всередині, чому НРУ скотився із  партії, яка була таким „живим нервом” української політики до партії, яка глуха до тих подій, які сьогодні відбуваються в Україні. У 2003 році до Руху дуже талановито просунули кандидатуру Бориса Тарасюка. Зокрема, я розумів, хоч і не рився у досьє цього чоловіка, що людина, яка робила стрімку кар’єру у часи Юрія Андропова повинна була мати відмінну характеристику у тої влади. Але все це гасилося такими розмірковуваннями, що коли людина насмілилися прийти у 2003 році до НРУ, напевно вона багато чого переосмислила. Перші кілька років – це була достатньо талановита гра у рухівця, демонстрація лжепатріотизму, а ось десь 1,5 роки назад чітко окреслилася інша політична лінія. А саме, на союз з БЮТ. І Олег Пустогар і я, і Іван Стойко керівник Тернопільської організації НРУ, і керівник Івано-Франківської організації Роман Ткач, багато інших членів політради висловлювали нерозуміння такої позиції. Адже, коли Рух находить собі друзів серед політичної сили, яка ідеологічно абсолютно далека від НРУ. А тим більше, що добрих 4 десятки членів БЮТ у парламенті є колишніми працівниками КДБ (починаючи від Кожемякіна), половина членів фракції – це колишні перші, другі, треті секретарі обкомів компартії. Щоб не бути голослівним я наведу приклади. За минулорічної коаліції БЮТ і Партії Регіонів, у Верховній Раді прийнято близько 10 законів, які відверто мають антиукраїнський (я вже не кажу антипрезидентський характер): це і закон про зміни до Закону „Про референдум”, Закон про спеціальні слідчі комісії, Закон про держслужбовця (яким легалізується  друга державна мова). І за це голосує фракція БЮТ – союзник Бориса Тарасюка. І з цього приводу жодного спротиву з боку НРУ ви не знайдете. Треба відзначити долання вето Президента на Закон „Про вибори Президента України”. Такого антидемократичного закону Україна ще не знала. Завдяки ньому виборець не може звернутися до суду, якщо будуть порушені його виборчі права, ЦВК не може розглядати протоколів дільничних комісій. Всі три депутати від руху (Тарасюк, Чорноволенко, Коваль) голосують разом з БЮТ і з ПР.

З цього можна зрозуміти, що з позиції старого НРУ не залишилось нічого, і тому ці організації, які залишилися вірними програмним засадам НРУ (Полтавська рухівська організація, Тернопільська організація, Івано-Франківська організація, деякі області ще терплять) публічно заявили про підтримку Віктора Ющенка. Наша позиція – Львівська організація абсолютно солідарна із полтавцями. І не тільки львівська. А деякі інші рухівці продали ті ідеали, за які Чорновіл заплатив життям. За торгування тими ідеалами Тарасюк отримує обіцянку кількох депутатських мандатів, одного міністра і кількох заступників міністра. От до такого плачевного стану скотився, на жаль, НРУ. Тому і відбувся установчий з’їзд організації громадського руху „За Україну”, який у парламенті представлений 20 депутатами.

Почему вы кинули Тарасюка, скоро весь НРУ разбежится как крысы? Скажіть, будь-ласка, чому Народний Рух України займає сторонню позицію по відношенню до перипетій які відбуваються у політиці? Чи здатен Рух здійснити кроки для стабілізації ситуації в країні? Дякую за відповідь – Рядові рухівці не сприймають союзу верхівки НРУ із БЮТ, бо розуміють абсолютну ідеологічну несумісність. Але „прикормили” керівників обласних організацій. Бо ще 1,5м роки тому керівники руху у Києві мали проблеми з оплатою комунальних послуг за офіс, видати зарплату невеликому колективу. А зараз Борис Тарасюк оперує мільйонами не гривень, а доларів. Всі оці плакати (я дізнавався в рекламних агенцій) коштують понад 1,5 млн доларів США. Виникає друге запитання: навіщо Юлії Володимирівні здався такий союзник, який має тисячні чи соті відсотка? Я маю дуже чітку і правдиву відповідь: Юлі Володимирівні потрібне право сказати (коли Тарасюк у грудні зніме свою кандидатуру) виборцям, що мовляв, навіть легендарний Народний Рух України пішов підтримувати не президента, а мене. Процес осмислення того, у яку пастку завів Тарасюк НРУ, в районах іде дуже активно. Повірте маю десятки і десятки дзвінків з різних областей і питають, що робити. Коли центральний провід приймає рішення районним і крайовим організаціям до з’їзду НРУ заборонити обговорення питання президентських виборів. Такого мракобісся навіть у комуністичної партії не було. Я запевняю вас, що абсолютна більшість крайових і районних організацій все ж таки публічно виголосять свою підтримку якомусь кандидату, і  я запевняю вас, що це буде підтримка Віктору Ющенко.

Вы возглавляли Львовскую областную организацию партии “Народный рух Украины” СКОЛЬКО В НЕЙ БЫЛОЧЛЕНОВ? И сколько перешло в общественное движение “За Украину”?? -
Я очолив Львівську крайову організацію НРУ 22 листопада 1998 року, якраз під час драматичного розколу. Тоді В’ячеслав Чорновіл попросив мене, щоб я балотувався на пост керівника – організація налічувала трохи більше ніж 3 тисячі членів. Коли мене з’їзд НРУ цього року виключив зі своїх лав, організація нараховувала понад 10 тисяч фіксованих членів. А всього галицькі рухівці складають майже половину всієї партії (десь 60 тисяч.) Тобто по логіці на останньому з’їзді ми мали виграти, але все було чітко продумано і ми лишилися у меншості. Не ми сьогодні руйнуємо НРУ, а сам голова НРУ.

Ви один з перших подались в пацючі біги та розпочали розвал РУХу, це геройство сподобалось нашому Пустовгару, який розвалив всю обласну організацію, можливо ви Статуту РУХу не читали і не знаєте що голова партії це не БОГ, якщо він щось намутив, ініціюйте позачерговий з’їзд, доказуйте, аргументуйте, відсторонюйте голову від обов’язків, переобирайте його, але робіть це всередині партії, навіщо виносити це сміття на посміховисько всьому народу. Те що ви вчудили з Пустовгаром та ще декількома героями ні в які межі не втиснеш.

Невже ви думаєте що розваливши РУХ та поливаючи його помиями на всіх перехрестях ви в українців до себе якусь повагу завоюєте. ГАНЬБА!

Ми почали робити спротив всередині партії, вести внутріпартійну дискусію. Але як можна чинити по-іншому ніж зараз, враховуючі ті рішення прийняті верхівкою, які я вже називав. Ми не рух шельмуємо, а говоримо людям правду. І в першу чергу звертаємось до рухівців: отямтеся, подивіться, куди вас завели і що з вами зробили, згадайте, що робив би Чорновіл! Коли ми бачимо агресивність Росії, наша позиція є логічною, вона виходить із загальнонаціональних інтересів.

Пустовгар: Я доповню. Був з’їзд. Але як він проходив – йшов майже весь день. Проходив у залі засідань комітетів Верховної Ради, пропускали тільки за перепустками. В знак протесту такої організації з’їзду половина делегатів покинули його (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська), а Полтаву взагалі не допустили до з’їзду через не підтримку Тарасюка. Люди просто більше не могли залишатися, бо у всіх були поїзди додому. І голова Решетилівської райдержадміністрації Дроботенко запитав у мене: „Ти бачив два автобуси з бомжами?”. Я ще перепитав. Замість тих делегатів, що пішли, голосували молодики сумнівного типу (в машинах було 2 ящики горілки). Їх завели під ті прізвища, які пішли зі з’їзду. Вони мали один інструктаж: підняти руку про довіру Тарасюку. Я за ці слова відповідаю. Це був фактично не з’їзд, а фарс. А квоти були організовані так, що представництво великих крайових організацій дорівнювало квотам як від малесеньких організацій. І тому не було іншого виходу як вдаватись до якихось радикальніших дій.

Пане Ярославе !Як ви оцінюєте вчинок Пустовгара, який перейшов до Громадського руху “За Україну!” і повів за собою майже всіх рухівців області? - Пустовгар вчинив як чесна, свідома, патріотична людина. Бо був би злочин перед Україною, цінностями, пам’яттю Чорновола, якби ми спокійно спостерігали, що робить Тарасюк. Якщо реалізується сценарій майбутніх виборів, який влаштовує Кремль (у фіналі виборів будуть Тимошенко і Янукович). Це для них безпрограшний варіант. Один зі сценаріїв такий – незалежно від того, хто з них у другому турі виграє, другий стає прем’єр-міністром. У парламенті сьогоднішньому нарешті відбудеться оця довгоочікувана широка коаліція у складі 325 депутатів (БЮТ і ПР). І ця коаліція буде справно обслуговувати і президента і прем’єра. Дострокових парламентських виборів не буде. Гарантую вам. Більше того, цей парламент маючи більш як 300 голосів за 2 сесії прийме цю конституцію у виконанні БЮТ і ПР, про яку йшлося ще весною 2008 року. Вона в шухляді Юлії Володимирівни і Віктора Федоровича лежить. Там влада в Україні чітко розписана на двох і ця Верховна Рада може сама собі дати хабара із згоди і президента і прем’єра – функціонувати ще до 2015 року, а то й далі.

Чи плануєте знову в депутати?Може варто поступитися молодшим?Дайте чесну відповідь без лукавства.

Чи планую я іти в депутати? Я один з кількох депутатів, які у Верховній Раді усі шість каденцій. Я тричі обирався у мажоритарному окрузі і тричі через списки. Нам не треба систему виборів підлаштовувати під жінок, чоловіків, вік і таке інше. Нам треба зробити таку систему виборів, щоб виборець сам обирав і по статі. і по віку і по уподобаннях і по здатності дбати про інтереси держави. Так що це не зовсім коректне питання. Я вважаю, що я вже зробив певний свій внесок перебуваючи у Верховній Раді. Я тішуся тим, що мій голос і моя частка праці у декларації про державний суверенітет. Моя частка праці у акті відновлення української державності та інших багатьох законодавчих документах, які творили українську державу.

Як ви оцінюєте дії БЮТівця мера Полтави – Матковського щодо встановлення пам”ятника Мазепі? Що може зупинити цей саботаж?Чому Президент, якого Ви так завзято підтримуєте, діє не рішуче?  – Я завжди ставлю в приклад велике фарисейство Юлії Володимирівни, яка на всіх телеекранах хизувалась реставрацією козацького прапора. І в той же час вся Україна знає зі ЗМІ як насмерть стоїть член її команди Андрій Матковський і фракція БЮТ у міській раді, не дає поставити готовий, вже відлитий пам’ятник Мазепі. Чи може бути більша міра лукавства? Можна наводити ще десятки прикладів. То чому ж вона не сказала тут меру, коли була, і керівнику БЮТ на Полтавщині, щоб вони поставили пам’ятник – набрала б собі дивідендів. Тому що тут іде вибір Тимошенко і Ющенко, а це – абсолютно різні світогляди.

. А як же Тарасюк? Ви виходите з партії НРУ? Хочу ознайомити Інтернет-спільноту із заявою проводу обласної організації НРУ:

„Минуло майже п’ять років відтоді, як Українську державу очолив Віктор Ющенко – перший Президент-патріот. Так почалася новітня національна хода нашої держави. З кожним днем ми все більше повертаємо почуття національної гідності. Проблем чимало, але ми можемо гордитися багатьма здобутками. Живемо в демократичній державі, де панує свобода слова, де з’явився вільний журналіст. Ми живемо у відкритому суспільстві, яке може гостро обговорювати будь-які проблеми свого розвитку. Ми живемо в країні, де існує фундаментальна свобода – свобода вибору. За останні 4 роки українська економіка має найкращі темпи свого розвитку. За цей час удвічі збільшився внутрішній валовий продукт нації, так само, як і бюджет країни. У два рази зросла середня заробітна плата.  Майже 14 мільйонів українських пенсіонерів отримали пенсію, середній розмір якої сьогодні у чотири рази більший, ніж 4 роки тому.  З 2005 року в Україні щорічно створюється 1 мільйон 100 тисяч робочих місць, а останні три роки тих, хто приїжджає в Україну є більше, ніж тих, хто виїжджає. У 4, 5 рази зросли міжнародні інвестиції в Україну. Коли Віктор Ющенко став Президентом у 2005 році, в Україні було 8 мільярдів 600 мільйонів міжнародних інвестицій, а сьогодні в нас – 36 мільярдів. Це показники, які є одні із найвищих не тільки в Східній Європі, але й на європейському континенті загалом.

На 20% зросла народжуваність. Тільки торік уперше народилося більше півмільйона українців. Таких показників у  нас не було останні 18 років.  Зменшується кількість сиріт. За цей період кількість усиновлених дітей і дитячих будинків сімейного типу, де здійснюється родинне виховання, виросло у 20 разів. Відновлюється і  відроджується національна пам’ять. На свою  історію ми дивимося вже власними очима. Сьогодні маємо відроджений Батурин, куди щотижня приїздить дві-три тисячі українців. Відроджено Крути, – данину юнакам, у яких не було іншого морального вибору, ніж боронити незалежність своєї Батьківщини. Завершується відродження Чигирина – ще однієї Гетьманської столиці, де творилася одна із славних українських сторінок, наша слава, наша гідність. Ми повертаємося по-іншому і до Конотопського бою, і до постаті гетьмана Івана Виговського, і до багатьох інших наших сторінок. Ми по-іншому читаємо історію визвольного руху України, Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії. Ми більше шануємо шестидесятників, які, по суті, продовжили визвольну боротьбу УПА.

За останні 4 роки ми навчилися на державному рівні вшановувати десять мільйонів жертв невинно убієнних комуністичним режимом у 1932-33 роках. З ініціативи Президента Ющенка триває міжконфесійний  діалог за створення вкрай необхідної нашій державі єдиної помісної української православної церкви.

Полтавська обласна організація Народного Руху України з 1999 року й по сьогоднішній день висловлює рішучу й послідовну підтримку Віктора Ющенка.

Ще за часів перебування Ющенка на посаді Прем’єр-міністра України було закладено умови для зростання ВВП, яке ми спостерігали наступні вісім років. Досягти позитивної динаміки в економіці допомогла реалізація програми «Реформи заради добробуту». Під час роботи Кабміну Віктора Ющенка Україна нарешті отримала позитивне значення росту внутрішнього валового продукту: близько 120%. На чолі Кабміну Віктор Ющенко зміг блискуче подолати економічну кризу 90-х років. За короткий проміжок часу до вимушеної відставки у 2001 році йому вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети, відмовитися від бартеру і запозичень, оздоровити ситуацію на енергоринку, суттєво збільшити надходження у бюджет, витрати на соціальні цілі. За рік у країні було ліквідовано бюджетну заборгованість із зарплатні, пенсій та стипендій! Позиція тодішнього очільника Кабміну Віктора Ющенка виявилася близькою людям, забезпечила йому справді всенародну підтримку.

Полтавські рухівці послідовно підтримували Віктора Ющенка як очільника блоку «Наша Україна» на парламентських виборах 2002 року, як кандидата в Президенти України на виборах-2004 та під час Помаранчевої революції, а також на виборах до Верховної Ради 2006 року й на позачергових парламентських виборах 2007-го.

Свою підтримку діям Віктора Ющенка, спрямованим на розвиток і утвердження міцної незалежної Української держави, повсякчас висловлювали всі чесні рухівці не тільки Полтавщини, а й цілої України.

Проте нинішня верхівка НРУ під керівництвом Бориса Тарасюка всіляко наполягає на зближенні партії з Блоком Юлії Тимошенко. І це при тому, що бачення БЮТом нинішньої політичної ситуації в Україні, а також шляхів її розвитку, цілковито розходиться з програмними цілями та ідеологічними засадами Руху.

Голос Руху чомусь не пролунав тоді, коли великий бізнес створював антидержавну коаліцію Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко. Об’єднання цих олігархічних сил є логічним: вони висловлюють інтереси крупного капіталу і не мають жодної ідеології. Їм вигідна слабка Україна, якою можна маніпулювати в своїх інтересах. Ще рік тому це яскраво засвідчило спільне голосування БЮТівців разом з представниками Партії регіонів і комуністів за законопроекти, які стосуються Кабміну, СБУ, референдуму, державної служби та інших, що містили антиконституційні норми і мали антинаціональний характер, нівелювали значення української мови в суспільстві. Тоді керівництво НРУ просто-напросто «відмовчалось».

Тепер, напередодні президентських виборів-2009, верхівка Руху хоче відвести партії невдячну роль обслуговувача виборчої кампанії голови НРУ Бориса Тарасюка, який буде технічним кандидатом Юлії Тимошенко.

Рухівці Полтавщини не хочуть миритися з антиющенківською, по суті – антиукраїнською риторикою партійної верхівки. Час підтвердив правоту народних депутатів Ярослава Кендзьора, Івана Ткача, Івана Стойка (нині належать до депутатської групи «За Україну!»), яких нинішнє керівництво Руху виключило або примусило до виходу з партії. Як вони і передбачали, БЮТівський уряд продовжує гальмувати нормальний розвиток держави, не здатен забезпечити шляхів виходу з кризи. Це проявляється, зокрема, в таких кроках Кабміну під орудою Юлії Тимошенко:

-          системна протидія вітчизняному виробникові (приміром, завезення в Україну дешевого неякісного м’яса з Польщі, Бразилії чи Аргентини);

-          «Юліна тисяча» (на думку експертів, уряд фактично «вийняв» з економіки 6 мільярдів гривень і пустив їх на так зване відшкодування заощаджень громадян. Це ж лише розпорошило кошти, спровокувало серйозну інфляцію, тож громадяни від такого популістського «подарунка» не виграли);

-          проросійські «газові угоди», які фактично поставили Україну в кабальні умови;

-          спільне голосування Партії регіонів і БЮТу за відзначення 90-річчя радянського «гітлерюгенду» – ленінського комсомолу;

-          протидія євроатлантичній інтеграції України та зміцненню її обороноздатності шляхом усунення з посад міністра закордонних справ Володимира Огризка та міністра оборони Юрія Єханурова; при тому – жодних заходів щодо міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, скомпрометованого міжнародним «алкогольним скандалом»;

-          «покривання» убивці, оголошеного в карний розшук, нардепа від БЮТ Віктора Лозінського і т.д.

Не відстають від свого керівництва й представники Полтавської обласної організації Блоку Юлії Тимошенко. Чого вартий лише затятий українофоб – міський голова Полтави Андрій Матковський! Очолювана ним міська влада знищила пам’ятний знак, закладений і освячений з ініціативи полтавців на місці майбутнього пам’ятника нашому видатному землякові Симону Петлюрі, відмінила власне ж рішення про побудову пам’ятника Іванові Мазепі, присвоїла звання «почесний громадянин Полтави» посміховиську України Вєркє Сєрдючкє – втіленню хохла-малороса, що зневажає власну країну на догоду «старшому брату», ініціювала «святкування» 300-річчя трагічної Полтавської битви та 90-ї річниці ленінського комсомолу, виселила з комунального приміщення Полтавську дитячо-юнацьку патріотичну організацію „Пласт” тощо.

Рухівці Полтавщини різко засуджують антидержавні дії представників БЮТу на всіх рівнях та не підтримують дрейф партійної верхівки НРУ в бік об’єднання з цим космополітичним утворенням.

Полтавський обласний Рух стояв і стоятиме на засадах підтримки Віктора Ющенка — найактивнішого за роки новітньої незалежності обстоювача національної ідеї. Ми разом з чесними рядовими рухівцями, з дружиною Вячеслава Чорновола Атеною Пашко, Ярославом Кендзьором, Іваном Ткачем, Іваном Стойком залишаємося рухівцями в духовно-світоглядному сенсі. Адже змінюються часи й назви, проте спадкоємність боротьби за незалежність України триває: мазепинці, петлюрівці, бандерівці, шестидесятники, рухівці… До останніх належав і засновник та багаторічний лідер Народного Руху України Вячеслав Чорновіл.

Однак нинішня верхівка НРУ, заволодівши брендом Руху, вдається до підігрування прокремлівським силам. Крайова Рада Полтавської обласної організації НРУ говорить рішуче «Ні» такій політиці та заявляє про вихід з цієї партійної структури.

Заявляємо про підтримку Віктора Ющенка на президентських виборах 2010 року.

Водночас переконані: майбутнє України – за молодими незаплямованими політиками. Таким вважаємо голову громадського руху «За Україну!» В’ячеслава Кириленка. Протягом перебування на посаді віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних і соціальних питань йому вдалося започаткувати масштабні соціальні виплати багатодітним сім’ям, українізувати кіновідеопрокат, розпочати відродження вітчизняної мультиплікації тощо. В’ячеслав Кириленко неодноразово підтвердив свою готовність і здатність здійснювати конкретні справи задля розвитку Української держави.

З огляду на це, оголошуємо про участь у проведенні установчого форуму Полтавського обласного громадського руху «За Україну!»”.

Розкажіть, що це за громадський рух “За Україну!”Які цілі ставить?Хто очолює? – Це громадське об’єднання українських патріотів. Його очолює молодий і перспективний політик В’ячеслав Кириленко. Він також керує депутатською групою „За Україну!” у Верховній Раді. Установчі всеукраїнські збори відбулися у січні цього року. Сподіваюсь наш громадський рух об’єднає всіх, хто підтримує політику президента Ющенка, спрямовану на утвердження національної ідеї, захист суверенітету і територіальної цілісності України. Маніфест громадського руху”За Україну!” оприлюднено на всеукраїнському офіційному сайті zaukrainu.org/uk/news

Чи має громадський рух “За Україну!” своїх депутатів у ВР? – Це достойні люди, рухівці у духовно-світоглядному сенсі, тобто ті, хто відстоює українську Україну. Лілія Григорович, почесний голова „Союзу українок”. Роман Ткач та Іван Стойко мають управлінський досвід – працювали головами ОДА Тернопільської і Івано-Франківської областей. Ксенія Ляпіна – очолює асоціацію малого і середнього бізнесу. Полтавщину представляє Микола Кульчинський. Активними парламентаріями є Андрій Парубій, Володимир В’язівський, Ярослав Кендзьор, Володимир Карпук й Зиновій Шкутяк. Депутатська група налічує 18 парламентарів і є послідовною; не опустилася до підтримки олігархічних кланів з ПР чи БЮТу, до проБЮТівської коаліції не входять.  

Чи представлений громадський рух “За Україну!” у виконавчій владі? – Частково. Міністром освіти є Іван Вакарчук, Губернатором Харківщини – Арсен Аваков. Він, до речі, очолив Харківську обласну організацію. Можна цей перелік продовжувати. Маємо певні кадрові вкраплення, але не більше.

Коли і де відбудеться установчий форум? – Обласний установчий форум громадського руху „За Україну!” відбудеться за участю його лідера В’ячеслава Кириленка у суботу 19 вересня у приміщенні Полтавського музучилища. Візьмуть участь делегати з усіх районів області, в тому числі це будуть і рухівці – вже не в юридичному, а в духовно-світоглядному сенсі.

Скільки членів НРУ вирішили вийти з Руху і лягти під Кириленка, а скільки залишилося з Тарасюком &Тимошенко???? – Ми ні під кого не лягаємо, просто усвідомлюємо, що Україна може опинитися напередодні нової доби Руїни. Треба дбати про нашу Вітчизну, а не будь-які персоналії. Юля Тимошенко –це прокремлівський політик. На Полтавщині близько двох тисяч рухівців, переважна більшість з них залишилась відданою національній ідеї і на злуку з БЮТ не підуть, підтримають Віктора Ющенка.     

Ви знайомі з В”ячеславом Кириленком? Якщо так, то коли познайомилися? – Знайомий ще з 1995 р. Він тоді, в часи В’ячеслава Чорновола очолював „Молодий Рух”. Ця організація спільно з Українською Студентською Спілкою організовувала табори для молодих рухівців. Це були Шацькі озера на Волині. Я тоді очолював делегацію молоді з Полтави. Там і познайомилися. А взагалі В’ячеслав не чужий національно-демократичному середовищу: ще в 1991 році брав участь у легендарному студентському голодуванні за незалежність України, яке увійшло в підручники з історії як „Революція на граніті”.

Як можна одночасно відзначати 20р НРУ і виходити з нього? – Вже говорив: Рух – духовно-світоглядне поняття. Рух – батько української незалежності. Це продовжувач справи Мазепи, звитяжників доби УНР, ОУН-УПА, шестидесятників. Власне витоки Руху в русі шестидесятників: перший голова Руху Іван Драч – поет-шестидесятник, Микола Кульчинський – теж; В’ячеслав Чорновіл один із фундаторів Української Гельсінської Групи, правозахисник, політв’язень. 20 років тому Рух був широким громадським об’єднанням, де об’єдналися всі хто домагалися виходу України з імперії зла – СРСР, хотіли бачити свою Батьківщину вільною від московських пут. В часи Чорновола Рух самостійно набирав 10 % на парламентських виборах (у 1994р. – 2 млн., у 1998р. – 2 млн 500 тис.). Після вбивства Чорновола розпочався занепад Руху, однак ми тоді ще знайшли у собі мужність і силу підтримати уряд Ющенка  і після його відставки стати  одним із засновників блоку Віктора Ющенка на парламентських виборах. Завдяки популярності Ющенка Борис Тарасюк ставав нардепом, головою комітету ВР, міністром МЗС. Але нині ця особа здеградувала настільки, що повернула на 180 градусів. Тарасюк – це технічний кандидат прокремлівської прем’єрші Юлі Тимошенко. З мене досить. Справжні рухівці, в яких ще живий дух визвольних змагань двадцятирічної давності на знак протесту проти антипрезидентської діяльності Тарасюка і компанії полишили лави Руху: це нардепи Ярослав Кендзьор, Роман Ткач, іван Стойко(голови Львівської, Тернопільської та Івано-франківської організацій), вдова В’ячеслава Чорновола Атена Пашко, соратник Чорновола один із засновників Руху, голова Спілки театральних діячів Лесь Танюк. Останній, до речі, очолював Народну Раду – опозиційне парламентське об’єднання у 1989-1991 рр., яке домоглося ухвалення Верховною Радою Акту про незалежність.

Щоправда з Тарасюком залишилось кілька його пробютівських псевдо рухівців, а ще печатка і приміщення в центрі столиці. З Руху виходжу у юридичному сенсі, бо не мирюся з тим, що таку легендарну силу перетворили на вивіску для обслуговування БЮТівських олігархів, більшість з яких, між іншим, ще зовсім недавно підтримували Януковича (Жеваго, Вєревський, Лозинський, Фельдман та інша братія). Політика – це, можливо, й цинічна справа. Але всьому є межа. Я вступив до Руху у 18 років, у 1991р. Зараз мені 36. Це 18 років мого життя! Я завжди комфортно почувався в НРУ (навіть тоді, коли у 2005 році Ющенко заявив, що Рух і УНП „пішли не тою дорогою”, бо не влилися в „Нашу Україну”), бо це не суперечило моїм переконанням, моєму світогляду. Але сталася цинічна зрада з боку Тарасюка! Однак у духовно-світоглядному сенсі залишаюся рухівцем! А тепер трохи інформації. 12 вересня відбулися в столичному палаці мистецтва ”Україна”(це три тисячі учасників) урочистості до 20 р. Руху. Здебільшого брали участь ті, хто засновував легендарний рух спротиву  імперсько-комуністичній системі 20 років тому. Так от оті перші рухівці, більшість учасників форуму прийняли ухвалу про недовіру Тарасюку і підтримку на президентських виборах Ющенка. До речі, виступ Президента було сприйнято дуже тепло. Звучали думки про потребу нової якості Руху. У виступі Ярослава Кендзьора прозвучала як пропозиція назви нової політ сили Рух „За Україну!”. Я переконаний, що рух В’ячеслава Кириленка і є та нова якість. А нинішній НРУ став історією і не має перспектив.

Чи можливе перетворення громадського руху “За Україну!” в політичну партію? – Люди розчарувалися в усіх політичних партіях. Із гіркотою мушу визнати, що й у національно-демократичних в тому числі. Політики національного крила замість того, щоб підтримати чинного президента, самі балотуються, виконують невдячну роль розтяжки голосів. Тягнибок, Гриценко, Тарасюк… Мабуть далі буде… Можливо до цього „славетного” ряду новітньої доби Руїни ще дехто долучиться. Кириленко, як молодий, але мудрий політик не йде в президенти, оголосив про підтримку Ющенка, хоча й не робить з нього ікону. Маємо українофобське звернення Медвєдєва. Яких ще треба аргументів, щоб нація об’єдналася навколо Ющенка?! Але партвождики чинять інакше. Причини – українське самоїдство, політична безвідповідальність, а ще захланність і зажерливість. Але нічого. Переконаний на всі сто, що після того як виконають свою руйнівну функцію на догоду олігархічним спонсорам, партвождики зійдуть з політ сцени вже наступного року. А на зміну прийдуть молоді обличчя! Щодо перетворення в партію, то хай це вирішують не Кириленко чи Пустовгар, а багатотисячний актив громадського руху. Говорити про це ще рано.

Чи готові Ви очолити громадський рух “За Україну!” на рівні області? – Підкорюся будь-якому рішенню делегатів. Відчуваю в собі і сили, і досвід і бажання. Усвідомлюю, що багато залежить від команди.

Шо за блок ЮЩЕНКА? Шо за брєдотина? Де такий блок? – Мабуть для таких як Ви і Україна – брєдотина. На щастя, Ви у меншості. Україна у нас одна!

Які зараз найголовніші цілі ставить обласний громадський рух “За Україну!” – Залишається місяць до виборів. Отже, це розбудова районних і міських структур, залучення патріотичної інтелігенції, донесення до громади конкретних справ обласної команди Ющенка, збільшення передплатників газети „Україна молода”.  

Ніяк не можу зрозуміти, членом якої політичної сили ви є? -У духовно-світоглядному сенсі я рухівець. Вже про це говорив. Прихильник Президента Ющенка. Очолюю оргкомітет з проведення обласного установчого форуму громадського руху „За Україну!”.

Скажіть краще, скільки налічується членів Пустовгарівської команди на Полтавщині?- Майже 2 тисячі активних патріотів України.

Чим Вам насолив Тарасюк? -На це питання відповідав. Мені нічим. А от Україні від таких партвождиків – одна шкода.

Молодець, пане Олеже! Хіба можливо працювати з Борисом Трасюком в одній команді?! -Дякую за підтримку.

Чи всі районні організації підтримують Вас? -Всі. Але голова Карлівської РО перейшов до штабу Яценюка, а Чорнухинської до ЄЦу. Голови ж Диканської, Кременчуцької міської і районної РО перейшли до ВО „Свобода”. Втім, голова РО це ще не актив організації.

Які стосунки у Вас особисто з Тарасюком? – В часи, коли він був з Ющенком – дуже теплі. Я навіть належав до вищого керівного органу НРУ – політради. А зараз – ніяких. Які стосунки можуть бути з людиною, яка кинула Рух під БЮТівських олігархів?! Україна не матиме перспектив, якщо в політикумі домінуватиме лише великий бізнес: розігрується карта двопартійної моделі, імітації боротьби між БЮТ і ПР, які ледь не зробили на догоду Москві Україну парламентською республікою.

Народний РУХ України завжди підтримував прогресивні, перспективні ідеї та молодих політиків до речі членів РУХу таких як В’ячеслав Кириленко . А від Тарасюка навіть жінка Чорновола втекла відхрестившись як від чуми. Бігунів не любили ніколи, саме такою партія стала при Тарасюку…А це послідовність та втілення в життя ідеї героя України В’ячеслава Чорновола. Слава УКРАЇНІ! – Ви правду сказали. Це приємно і додає мені наснаги. Усвідомлюю, що вчинив правильно, хоча цьому кроку передував рік непростих роздумів.

Ви кого пробуєте спасати : Рух чи Ющенка ? При такому керівництві, я вважаю, що обидва варіанти не мають майбутнього. Невже вам не соромно ради пам”яті В. Чорновола ? – Я пам’ятаю похорон Чорновола. Так сталося, що я стояв неподалік труни, а поруч стояв Ющенко. Я бачив сльози на його очах. Чорновіл і Вадим Гетьман(вчитель Ющенка по банківській лінії) ще в 1999 р. переконували балатуватись в президенти. Тоді б не було вибору: Кучма – Симоненко. Але Віктор Андрійович відповів: мій час не прийшов. Можливо, він правильно вчинив. І Гетьмана і Чорновола вбили, а Ющенка, слава Богу у 2004 році про кремлівським агентам отруїти не вдалося. Тому мені не соромно, я відчуваю підтримку однодумців.

Невже міражне депутатство переважить ганьбу зради.
Чи не дає спокою приклад Кириленка у 1999?
Теж молодий політик, котрого підтримував Чорновіл. – Зраду маємо якраз з боку Тарасюка. Про це вже говорив. Про депутатство говорити зарано.

Раніше Рух ніс все передове і позитивне для України. Зараз – це тормлоз в усіх напрямках. Комуністи на сьогоднішній день більш прогресивні…. Невже на вас так Ющенко вплинув ? Ганьба ! – Рух – це наша історія. Теба йти вперед. Національні сили справді потребують передових, нових, позитивних ідей і молодих облич. Я не розчарувався в Ющенку і пишаюся, що агітував за нього 5 років тому. Знову це робитиму. Бог послав Україні прекрасного президента, а ми цього не цінуємо.

Як ви ставитеся до “політичного проституціоналізму” вашого “любого друзя” ректора педінституту Колі Степаненка: то Тягнибока приймає, то запрошує на гостину і виступ перед студенством вячеслава Кириленка, кажуть уже до “Руху” вступив! Дивись і до БЮТ перекинеться?? Одним словом, чому ваш ставленик займаєтьяс політикою, замість вирішення нагальних справ інституту?? – Микола Степаненко має національно-демократичні переконання, член товариства „Просвіта”, але до жодної партії ніколи не належав. Вважаю, що це правильно. Не повинна повторитися ситуація, коли у 2004 році деякі ректори полтавських вузів пресували (щоправда безуспішно) студентство за проФФесора. Наскільки мені відомо пан Микола переймається здебільшого господарськими питаннями, або як ви кажете „нагальними справами інституту”.

Ответьте честно (если есть она – честь), Вы соответствуете занимаемой должности? – Найкраща відповідь – конкретні справи управління. Зміцнено матеріально-технічну базу ОДТРК „Лтави”: закуплено і змонтовано нові телепередавачі у Зіньків і Гадяч, Котельву і Лелюхівку Новосанжарського району, що розширило зону мовлення; закуплено дизель-генератор і змонтовано підстанцію резервного живлення телецентру, збудовано кабельну оптоволоконну лінію до полтавської філії концерну РРТ (радіомовлення, радіозв’язку і телебачення); закуплено мікшерські пульти і комп’ютери телекомпанії „Гребінка”; поповнено фонотеки райкомунальних радіо. У цьому році спрямовано 100 тисяч на закупівлю обладнання для переведення плівкових аудіозаписів фонотеки обласного радіо на сучасні носії інформації. Фонотека облрадіо налічує близько 50 тис. записів на плівках, найдавніші з яких датуються 1952 роком. Вже зараз з приємністю можу стверджувати, що нашій команді вдалося зберегти пісенно-музичну спадщину нашого краю. Я домігся створення сайту управління (polinfo.poltava.ua); сайту обласної національної спілки письменників та сайту „Болонський процес і вища освіта Полтавщини”. Ми вперше почали фінансувати не лише газети, де у співзасновниках влада, а й правову („Правовий вісник”), спортивну („Полтавщина – спорт”), молодіжну („Світ молоді”), дитячу („Діє – слово”) та „Сила духу” – газета для інвалідів. Ми вперше почали фінансувати приватні газети та телерадіокомпанії: укладати угоди про висвітлення діяльності Ода в рамках чинного законодавства. Ще у 2004 р. половина райкомуніальних газет не мала електронної пошти, тому у 2005 р. провели семінари на тему „Користування електронною поштою і мережею Інтернет”. Не знаю чи „соответствовали должности” ті хто в роки Кучми, Медведчука, Януковича знищили обласну книгомережу, розпродали чи перепродавали книжкові магазини. Це мабуть були великі проФФесіонали. А я пишаюсь тим, що домігся вперше з 1982 року капітального ремонту єдиного комунального магазину, що лишився з тої мережі – „Планета”. До речі, за останні Ющенківські роки кількість книжкових магазинів чи стаціонарних точок в області зросла. Для „Полтавського літератора” закупили нове поліграфічне обладнання на понад півмільйона гривень. До популяризації української книги підійшли системно: презентації, телепередача „Наша книга”, щорічний конкурс „Краща книга Полтавщини”, виставки у більшості райцентрів під гаслом „Українцям – українську книгу!”. Раціонально використовуємо обласне комунальне майно: у видавництві „Лубни” прибрали з другого поверху застаріле „іскрівське” обладнання, зробили ремонт і розмістили там бібліотеку для дітей; після того як капітально відремонтували дах видавництва „Кобеляки” там на другому поверсі розмістили рай трудовий архів. Зараз спільно з головним управлінням праці і соцзахисту працюємо над тим, щоб відповідно гранту Світового банку розмістити на першому та другому поверсі комунальної будівлі кобеляцьке управління соцзахисту, яке єдине в області не має належного приміщення. За останні 4 роки за кошти облбюджету видано соціально-значущих книг більше, ніж за попередніх 14 років. Спільно з телеканалом „Місто” створили цикл передач на правову тематику: про студентське самоврядування, земельне законодавство, НАТО, стосунки найманого працівника і роботодавця. Тож переконаний, що як ви висловлюєтеся „должности соответствую”.

Олеже Миколаевичу не “роспиляйся” на різних “гавриків” - тримай свою лінію памятай в тебе є друзі не конютурні .Чорнухи Foreva (П.К) – Дякую за підтримку.

Які заходи запланувала облдержадміністрація до 20 р.НРУ за перебудову? – У холі першого поверху ОДА експонується  виставка документів і фото, що підготовлена заступником директора Державного архіву в Полтавській області Тарасом Пустоцвітом, який теж долучився до створення обласного Громадського Руху „За Україну!”. Також вона експонуватиметься в художньому салоні Полтави. 18 вересня у Педагогічному університеті пройде „Круглий стіл ”Чи збулися сподівання перших рухівців?””, де, передусім висловляться делегати установчого з’їзду  НРУ. 22 вересня у Гадяцькому училищі культури – урочисті заходи. 25 вересня – урочистий прийом перших рухівців у голови ОДА. А також цього дня о 17:00 в ОЦЕВУМ – концерт гурту „Соколи” зі Львова – це буде подія у мистецькому житті краю, заслужені артисти Михайло Мацялко і Марія Шалайкевич заспівають стрілецькі та пісні воїнів ОУН-УПА. Сподіваюся, що відзначення 20 років Руху розворушить „сонних” нацдемів і змусить відкинути надмірні амбіції, вождізм і задуматися про націєтворчу, по суті, рухівську діяльність Віктора Ющенка!!!          Хочемо зберегти Україну – підтримаємо Ющенка, а як ні, то буде Малоросія, тобто атака Медвєдєвих і Путіних досягне мети. Прокремлівські маріонетки  не сплять – Юля і донецький Віктор вже розгортають штаби.

Як ви оцінюєте те ,що більшістю голосів облрада відхилила ваш проект рішення про відзначення в області 20 р.НРУ? – Фракції ПР і КПУ проголосували проти, що й закономірно. Було б дивно якби хоч один голос був „за”. „Наша Україна” проголосувала „за”. Вирішальним мало стати голосування депутатів з БЮТу, але з 29 присутніх на сесії, мій проект підтримало лише 17. На своїх колег зла не тримаю, хоча і на відміну від них, розумію, що й вони громадяни незалежної України, а Рух – батько незалежності. Своїх батьків треба шанувати! А нинішній НРУ це лиш приваблива вивіска, яку використовує у меркантильних цілях БЮТ. До речі, саме Рух відродив повернув українцям нашу символіку – тризуб і синьо-жовтий прапор. Пригадую у 1991 році, коли навчався у Гадяцькому училищі культури, ледь не „вилетів” з нього за прихильність до нібито „націоналістичних символів”. Нормативної бази і без рішення сесії достатньо: є Указ Президента, Постанова ВР і розпорядження голови ОДА. Ювілей Руху відзначимо гідно.

Тепер стало все зрозуміло. Обласна влада різко кинулась у сторону націоналізму. Закінчилось вирішення питань зарплати, тепла, води і всіх питань ЖИТТЯ народу. Основними стали питання Мазепи, Бандери …, трупи, кості, голодомор, хрести… Забудьте, люди, про життя! – Ви помиляєтеся. Навіть в умовах кризи обласний бюджет перевиконується. Облдержадміністрації в соціально-економічному плані вдається утримувати ситуацію під контролем. Факти: відкрито відділення інтенсивного виходжування новонароджених , 89 дитсадків відновили роботу, закуплено нове медичне обладнання, будуються нові спортмайданчики зі штучним покриттям, у місті Червонозаводське збудовано школу, збудовано нові зерноелеватори, заклади туризму, газопроводи до понад трьох десятків сіл. Команда Януковича любить скаржитися, що після Майдану по звільняли проФФесіоналів. Але  професіоналізм треба доводити не на словах, а на ділі. Ющенко виконує обіцяну програму „10 кроків назустріч людям”. Проти фактів не попреш.

Меня раздражает пустовгар, который сам себе тут сам себя поодержал, назадавал вопросов на прессуху и будет на них же отвечать…..а Чорнухи Foreva – развеселили – это уровень пустовгара)))) – Якщо Вас щось „роздражаєт” сходіть в аптеку, придбайте ліки і вилікуйтеся від цієї хвороби. Частіше посміхайтеся. Бажаю Вам оптимізму і міцного здоров’я.

Скажіть краще, чи є майбутнє в цього громадського руху? І яке, на вашу думку? – Майбутнє безсумнівно є. В Україні завжди буде сила (раніше це був Рух), готова захищати національні інтереси. На жаль Тарасюк виявився не на висоті.

Саме з поваги до інакшості починається демократія, а із зневаги — диктатура ( Оксана Забужко.) Чи всі рухівці Полтавщини підтримали вас? Чи є організації, не згодні з вашим рішенням? – Переважна більшість підтримала. Вже відповів на подібне запитання. Голови Карлівської, Диканської, Кременчуцької міської обрали інший шлях. Бог їм суддя.

Як відсвяткували 20-ти річчя Руху? Як воно на душі? – Центральне святкування відбудеться 25 вересня в ОЦЕВУМі. Вже відповідав.

Так хто ж винен в загибелі Чорновола,чомуж ви замовкли, чи може забули на якому возі в хороми заіхали нащадки мойсееви .Василь. -  Смерть Чорновола була вигідна тим, хто хотів поглиблення розколу Руху, а також тим, хто прагнув не допустити створення третьої сили, щоб провести президентські вибори в 1999р. по суті без вибору, в системі координат, мовляв Кучма демократ бореться з комуністом Симоненком. Тут треба шукати і причини розколу Руху.

20 років Рух розвалювали, а тепер добити вирішили. Коли 6 вересня НРУ відзначав ювілей Ющенко навіть клерка із Секретаріату не прислав, щоб привітати – 12 вересня у палаці „Україна” відбулися урочистості на рівні не клерків, а персонально промовляв Президент. Зібрання 6 вересня стало піарівською акцією Тимошенко. Найкумедніший момент її виступу: „Ми з вами 20 років, тому вибороли Україну!” Та вона 20 років тому ставала на ноги, як бізнесмен, розвиваючи прокат порнографічних фільмів у Дніпропетровській області, тоді як, справжніх рухівців (не всяких там Тарасюків) саджали до тюрми за синьо-жовті прапори! 6 вересня то було суцільне лукавство. Вона ще й Чорновола у виступі згадала, а я ж пам’ятаю, як В’ячеслав Максимович у газеті „Час” гостро критикував Павла Лазаренка та його соратницю по ЄЕСУ  і партії „Громада” Юлю Тимошенко.

Питання до пана Олега: чому, коли створювалась Наша Україна ви не вступили в неї? – З 2005 року я очолював обласну організацію Руху, ми і у 2006 і 2007 роках входили до блоку Ющенка „Наша Україна”. Але зараз Тарасюк поводиться як гетьманчук доби Руїни. З цим не мирюсь.

Ще ще питання хто кого розвалював, чи хтось той недолугий РУХ, чи РУХ державу, куди ж дивився той РУХ коли винищили всі колгоспи, та залишили людей без засобів до існування, розвалили заводи, фабрики, викинувши людей на вулицю, де наше чорноморське параходство, до речі було біля тисячі кораблів, зараз не має жодного, де наш військовий флот, три кораблі та несправна підводна субмарина, де наша боєздатна армія з голодними солдатами, авіація, для якої горючки немає, а скільки зброї розікрали, сотні мільярдів баксів, навіщо розвалили надпотужний військово-промисловий комплекс, космічну галузь, де наші нафтогазові свердловини, які в рік добувають одного газу близько 21 мільярда кубів і в чиї кишені грошики капають, а ми як дурні біжимо до Росії з протягнутою рукою, чому мільйони українців батракують по європах, що, дома робити нічого, хто винищує ліси, грабує українські надра, хто заграбував землю, та чому Ющенку не терпиться злодюг визнати хазяями, чому 95% населення України лапу сосе, а 5% з жиру біситься, це ж РУХ саме цього хотів, до речі перебували при владі і завзято нинішнє сьогодення нам будували, по корупції вже з Пакистаном конкуруємо, оце докерувались.
Ви взагалі то чиї шпіони, чиї завдання виконували 20 років, якщо згадати Сталіна, то в той час подібна діяльність називалась врєдітєльством і відповідальність була відповідна, 10 років без права переписки, щоб було зрозуміло, це розстріл.
А зараз бідненькі корита не поділите, куди піти, кому продатись, тошно вже дивитись на ваші морди патріотичні.
В.Демочко. – Ви маєте свою точку зору, хтось інший – іншу.Це нормально. Поділяю ваше стурбування. Всі перелічені проблеми створені не Рухом. Хіба у 1991р. на президентських виборах переміг Чорновіл? За нього проголосував кожен п’ятий українець, це 25% голосів! Але переміг колишній ідеолог ЦК КПУ Леонід Кравчук. При ньому започатковано олігархічний шлях розвитку України, а Кучма лише закріпив це. Зараз Кравчук – це людина з команди Ю.Тимошенко і В.Медведчука. Справжні кадрові зміни настали лише у 2005 році з ініціативи Ющенка. Зроблено багато в тому числі й в нашій області. Це тема окремої прес-конференції. А щодо „тошноти” чи українською мовою „нудоти”, то раджу приймати ліки і все буде гаразд.

Цікаво, коли ви зрозуміли, що Тарасюк по духу совецький чоловік, а Рухівським духом там і не пахне. Чорновіл мабуть в гробу перевертається від такої діяльності Руху. – Мені в Тарасюку подобається його організованість, дисциплінованість, менеджерські здібності, але виступає як чиновник, як правило, читає з листка. Втім, з мораллю, схоже не лади. Маєте рацію над ним тяжіє тягар комуністичних часів. Коли рухівці агітували за Декларацію про держсуверенітет, Тарасюк у якості інструктора ЦК КПУ роз’їжджав разом із Кравчуком агітувати проти. Я цього факту й не знав, про це мені нещодавно Ярослав Кендзьор розповів.

Ви вважаєте Кириленка харимзматичним лідером? – Настав новий етап розбудови національно-демократичних сил: не під харизматичних лідерів, а під інтелектуальну, енергійну, дієву команду. Такі харизматики, як Чорновіл народжуються раз у століття. Ця команда має ставити перед собою амбітні цілі. А „прєдєл мєчтаній” нинішньої верхівки Руху це 3-4 депутати у списку БЮТ. Тарасюк довів Рух до такого стану, коли він вже не спроможний долати самостійно 3% бар’єр.

Якщо рухівці Полтавщини переходять до складу громадського руху “За УКраїну”, то що Тарасюківського Руху на Полтавщині не буде? -Та може кого й знайдуть на посаду „зберігача” печатки і свідоцтва про реєстрацію. А актив обласної організації пішов, де правда і відстоювання (не декларативне, а дієве!) національної ідеї.

Мальчик, ты где будешь прятаться после выборов 2010 года? -Ніколи не ховався ні від кого, завжди маю свою точку зору.

Чув, що Ви збираєтесь присвоїти звання “Національний герой України” Кутузову за підпал Москви у 1812 році? Чи це правда? – Це добре, що є Інтернет-користувачі з почуттям гумору. Незважаючи ні на що, у мене теж сьогодні гарний настрій.

Кого запрошуєте ви на зібрання громадського руху “За Україну”? – На установчий Форум запросили: голову Полтавської ОДА, представників Полтавської філії міжнародного товариства захисту прав людини, товариства “Просвіта”, профспілки, “Жіночу громаду”, “Екосвіт”, “Громадянське суспільство”, підприємців, козацькі організації спілку письменників, організацію “Українська справа” обласне об’єднання ветеранів, “Спілку ветеранів Збройних сил України”, “Молода просвіта” й Молодий Народний Рух також відомих представників інтелегенції, авторитетних та знакових людей області.

Раджу Вам проігнорувати дурні питання платних коментаторі антиукраїнських сил. Вони відпрацьовують свою зарплату паплюжачи все українське і всіх, хто працює на Україну. Така в них робота. Очевидно, що в умовах коли в Москві поставили супер-завдання не допустити переобрання В.Ющенка на другий термін, постає необхідність створення “УКРАЇНСЬКОЇ ПАРТІЇ”. В її ряди ввійшли б всі ті, хто є вірними ідеї незалежності, і готові відстоювати її, в разі не обрання Ющенка Президентом України та в разі зради інтересів України. Як Ви вважаєте, чи потрібна така велика партія, куди ввійшли всі проукраїнські сили і чи міг би її очолити Ющенко? -ОДНОЗНАЧНО – така партія потрібна. До неї мають увійти кращі люди з колись потужного Руху, також УНП, Наша Україна і т.д. Біля керма партії мають бути не підстаркуваті балакуни, а енергійна молодь. Чи міг би її очолити Ющенко? Можливо. Але, багато залежить від результатів президентських виборів.

Що ви корисного зробили будучи депутатом обласної ради? Не треба нам тут націоналістичних промов… – Багато звернень від виборців Полтави щодо проблем ЖКГ. Мушу визнати, що зазичай реакція заступника мера Полтави Віталія Нікіпелова – позитивна. І багато проблем вирішується. Зараз взяв під контроль питання розчищення нижнього ставка по вул. Нижньомлинській (на це з обласного бюджету виділено 100 тис. грн) та на інженерний захист від підтоплення ділянки заплави річки Тарапунька. Вдалося також торік виділити 100 тис грн.. Решетилівській селищній раді на розчищення річки Вільхова Говтва. Вже повідомляли ЗМІ про вирішення проблеми не законсервованої газової свердловини на території поруч з селами Плоске і Левенцівка Решетилівського району. Після років бюрократичної тяганини проблему вирішено.

Також після мого депутатського звернення вирішили проблеми відновлення роботи дротового радіо в с. Гожули. Щороку з депутатського Фонду виділяю кошти мешканцям Решетилівщини: здебільшого це люди, що не мають фінансових коштів на операції, на лікування. Останнє питання – це приклад того, що в Україні й досі багато чиновників, питання яких можна швидко вирішити, але вони шалено бюрократизуються. наприклад, жителька с. Димідівка Решетилівського р-ну Алла Мегерин, довго не могла отримати відповідні документи на володіння 2 га землі Бо дехто з чиновників керувався законодавством про домоволодіння ще з 70-х років. Лише після того як я домовився про прийом у начальника обласного Головного управління земельних ресурсів Григорія Шарого, її проблеми вирішили за 2 хвилини. Він повівся не як бюрократ. Про це говорити можна говорити дуже довго, це не є основна тема

Дякую всім за спілкування. Хочу також повідомити, що сьогодні запрацював сайт на колишньому http://www.nru.poltava.ua/ громадського руху «ЗА УКРАЇНУ!»

На прес-конференції депутат Олег Пустовгар акцентував увагу на „бездіяльності Тарасюка” та „підтримці Народним Рухом України Юлії Тимошенко на президентських виборах 2010 року”, незважаючи на думку основної маси членів НРУ. „Я спочатку переживав з приводу свого виходу з НРУ, чи правильно я роблю. Але мені вчора до півночі телефонували і районні очільники Руху, і просто знайомі і висловлювали свою підтримку. І саме це мене дуже підбадьорило і ще більше утвердило у своєму рішенні. Крім цього, я згадую слова В’ячеслава Чорновола: „Коли знаєш, що ти правий, то йди вперед і не оглядайся!”. Тому я думаю, що кількісну підтримку моїх дій ми всі побачимо на установчому форумі Полтавського обласного громадського руху „За Україну!” у суботу. Мабуть, актовий зал музичного училища буде заповнений повністю, включаючи балкони” – заявив Пустовгар.

. А як же Тарасюк? Ви виходите з партії НРУ? Хочу ознайомити Інтернет-спільноту із заявою проводу обласної організації НРУ:

„Минуло майже п’ять років відтоді, як Українську державу очолив Віктор Ющенко – перший Президент-патріот. Так почалася новітня національна хода нашої держави. З кожним днем ми все більше повертаємо почуття національної гідності. Проблем чимало, але ми можемо гордитися багатьма здобутками. Живемо в демократичній державі, де панує свобода слова, де з’явився вільний журналіст. Ми живемо у відкритому суспільстві, яке може гостро обговорювати будь-які проблеми свого розвитку. Ми живемо в країні, де існує фундаментальна свобода – свобода вибору. За останні 4 роки українська економіка має найкращі темпи свого розвитку. За цей час удвічі збільшився внутрішній валовий продукт нації, так само, як і бюджет країни. У два рази зросла середня заробітна плата.  Майже 14 мільйонів українських пенсіонерів отримали пенсію, середній розмір якої сьогодні у чотири рази більший, ніж 4 роки тому.  З 2005 року в Україні щорічно створюється 1 мільйон 100 тисяч робочих місць, а останні три роки тих, хто приїжджає в Україну є більше, ніж тих, хто виїжджає. У 4, 5 рази зросли міжнародні інвестиції в Україну. Коли Віктор Ющенко став Президентом у 2005 році, в Україні було 8 мільярдів 600 мільйонів міжнародних інвестицій, а сьогодні в нас – 36 мільярдів. Це показники, які є одні із найвищих не тільки в Східній Європі, але й на європейському континенті загалом.

На 20% зросла народжуваність. Тільки торік уперше народилося більше півмільйона українців. Таких показників у  нас не було останні 18 років.  Зменшується кількість сиріт. За цей період кількість усиновлених дітей і дитячих будинків сімейного типу, де здійснюється родинне виховання, виросло у 20 разів. Відновлюється і  відроджується національна пам’ять. На свою  історію ми дивимося вже власними очима. Сьогодні маємо відроджений Батурин, куди щотижня приїздить дві-три тисячі українців. Відроджено Крути, – данину юнакам, у яких не було іншого морального вибору, ніж боронити незалежність своєї Батьківщини. Завершується відродження Чигирина – ще однієї Гетьманської столиці, де творилася одна із славних українських сторінок, наша слава, наша гідність. Ми повертаємося по-іншому і до Конотопського бою, і до постаті гетьмана Івана Виговського, і до багатьох інших наших сторінок. Ми по-іншому читаємо історію визвольного руху України, Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії. Ми більше шануємо шестидесятників, які, по суті, продовжили визвольну боротьбу УПА.

За останні 4 роки ми навчилися на державному рівні вшановувати десять мільйонів жертв невинно убієнних комуністичним режимом у 1932-33 роках. З ініціативи Президента Ющенка триває міжконфесійний  діалог за створення вкрай необхідної нашій державі єдиної помісної української православної церкви.

Полтавська обласна організація Народного Руху України з 1999 року й по сьогоднішній день висловлює рішучу й послідовну підтримку Віктора Ющенка.

Ще за часів перебування Ющенка на посаді Прем’єр-міністра України було закладено умови для зростання ВВП, яке ми спостерігали наступні вісім років. Досягти позитивної динаміки в економіці допомогла реалізація програми «Реформи заради добробуту». Під час роботи Кабміну Віктора Ющенка Україна нарешті отримала позитивне значення росту внутрішнього валового продукту: близько 120%. На чолі Кабміну Віктор Ющенко зміг блискуче подолати економічну кризу 90-х років. За короткий проміжок часу до вимушеної відставки у 2001 році йому вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети, відмовитися від бартеру і запозичень, оздоровити ситуацію на енергоринку, суттєво збільшити надходження у бюджет, витрати на соціальні цілі. За рік у країні було ліквідовано бюджетну заборгованість із зарплатні, пенсій та стипендій! Позиція тодішнього очільника Кабміну Віктора Ющенка виявилася близькою людям, забезпечила йому справді всенародну підтримку.

Полтавські рухівці послідовно підтримували Віктора Ющенка як очільника блоку «Наша Україна» на парламентських виборах 2002 року, як кандидата в Президенти України на виборах-2004 та під час Помаранчевої революції, а також на виборах до Верховної Ради 2006 року й на позачергових парламентських виборах 2007-го.

Свою підтримку діям Віктора Ющенка, спрямованим на розвиток і утвердження міцної незалежної Української держави, повсякчас висловлювали всі чесні рухівці не тільки Полтавщини, а й цілої України.

Проте нинішня верхівка НРУ під керівництвом Бориса Тарасюка всіляко наполягає на зближенні партії з Блоком Юлії Тимошенко. І це при тому, що бачення БЮТом нинішньої політичної ситуації в Україні, а також шляхів її розвитку, цілковито розходиться з програмними цілями та ідеологічними засадами Руху.

Голос Руху чомусь не пролунав тоді, коли великий бізнес створював антидержавну коаліцію Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко. Об’єднання цих олігархічних сил є логічним: вони висловлюють інтереси крупного капіталу і не мають жодної ідеології. Їм вигідна слабка Україна, якою можна маніпулювати в своїх інтересах. Ще рік тому це яскраво засвідчило спільне голосування БЮТівців разом з представниками Партії регіонів і комуністів за законопроекти, які стосуються Кабміну, СБУ, референдуму, державної служби та інших, що містили антиконституційні норми і мали антинаціональний характер, нівелювали значення української мови в суспільстві. Тоді керівництво НРУ просто-напросто «відмовчалось».

Тепер, напередодні президентських виборів-2009, верхівка Руху хоче відвести партії невдячну роль обслуговувача виборчої кампанії голови НРУ Бориса Тарасюка, який буде технічним кандидатом Юлії Тимошенко.

Рухівці Полтавщини не хочуть миритися з антиющенківською, по суті – антиукраїнською риторикою партійної верхівки. Час підтвердив правоту народних депутатів Ярослава Кендзьора, Івана Ткача, Івана Стойка (нині належать до депутатської групи «За Україну!»), яких нинішнє керівництво Руху виключило або примусило до виходу з партії. Як вони і передбачали, БЮТівський уряд продовжує гальмувати нормальний розвиток держави, не здатен забезпечити шляхів виходу з кризи. Це проявляється, зокрема, в таких кроках Кабміну під орудою Юлії Тимошенко:

-          системна протидія вітчизняному виробникові (приміром, завезення в Україну дешевого неякісного м’яса з Польщі, Бразилії чи Аргентини);

-          «Юліна тисяча» (на думку експертів, уряд фактично «вийняв» з економіки 6 мільярдів гривень і пустив їх на так зване відшкодування заощаджень громадян. Це ж лише розпорошило кошти, спровокувало серйозну інфляцію, тож громадяни від такого популістського «подарунка» не виграли);

-          проросійські «газові угоди», які фактично поставили Україну в кабальні умови;

-          спільне голосування Партії регіонів і БЮТу за відзначення 90-річчя радянського «гітлерюгенду» – ленінського комсомолу;

-          протидія євроатлантичній інтеграції України та зміцненню її обороноздатності шляхом усунення з посад міністра закордонних справ Володимира Огризка та міністра оборони Юрія Єханурова; при тому – жодних заходів щодо міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, скомпрометованого міжнародним «алкогольним скандалом»;

-          «покривання» убивці, оголошеного в карний розшук, нардепа від БЮТ Віктора Лозінського і т.д.

Не відстають від свого керівництва й представники Полтавської обласної організації Блоку Юлії Тимошенко. Чого вартий лише затятий українофоб – міський голова Полтави Андрій Матковський! Очолювана ним міська влада знищила пам’ятний знак, закладений і освячений з ініціативи полтавців на місці майбутнього пам’ятника нашому видатному землякові Симону Петлюрі, відмінила власне ж рішення про побудову пам’ятника Іванові Мазепі, присвоїла звання «почесний громадянин Полтави» посміховиську України Вєркє Сєрдючкє – втіленню хохла-малороса, що зневажає власну країну на догоду «старшому брату», ініціювала «святкування» 300-річчя трагічної Полтавської битви та 90-ї річниці ленінського комсомолу, виселила з комунального приміщення Полтавську дитячо-юнацьку патріотичну організацію „Пласт” тощо.

Рухівці Полтавщини різко засуджують антидержавні дії представників БЮТу на всіх рівнях та не підтримують дрейф партійної верхівки НРУ в бік об’єднання з цим космополітичним утворенням.

Полтавський обласний Рух стояв і стоятиме на засадах підтримки Віктора Ющенка — найактивнішого за роки новітньої незалежності обстоювача національної ідеї. Ми разом з чесними рядовими рухівцями, з дружиною Вячеслава Чорновола Атеною Пашко, Ярославом Кендзьором, Іваном Ткачем, Іваном Стойком залишаємося рухівцями в духовно-світоглядному сенсі. Адже змінюються часи й назви, проте спадкоємність боротьби за незалежність України триває: мазепинці, петлюрівці, бандерівці, шестидесятники, рухівці… До останніх належав і засновник та багаторічний лідер Народного Руху України Вячеслав Чорновіл.

Однак нинішня верхівка НРУ, заволодівши брендом Руху, вдається до підігрування прокремлівським силам. Крайова Рада Полтавської обласної організації НРУ говорить рішуче «Ні» такій політиці та заявляє про вихід з цієї партійної структури.

Заявляємо про підтримку Віктора Ющенка на президентських виборах 2010 року.

Водночас переконані: майбутнє України – за молодими незаплямованими політиками. Таким вважаємо голову громадського руху «За Україну!» В’ячеслава Кириленка. Протягом перебування на посаді віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних і соціальних питань йому вдалося започаткувати масштабні соціальні виплати багатодітним сім’ям, українізувати кіновідеопрокат, розпочати відродження вітчизняної мультиплікації тощо. В’ячеслав Кириленко неодноразово підтвердив свою готовність і здатність здійснювати конкретні справи задля розвитку Української держави.

З огляду на це, оголошуємо про участь у проведенні установчого форуму Полтавського обласного громадського руху «За Україну!»”.

Розкажіть, що це за громадський рух “За Україну!”Які цілі ставить?Хто очолює? – Це громадське об’єднання українських патріотів. Його очолює молодий і перспективний політик В’ячеслав Кириленко. Він також керує депутатською групою „За Україну!” у Верховній Раді. Установчі всеукраїнські збори відбулися у січні цього року. Сподіваюсь наш громадський рух об’єднає всіх, хто підтримує політику президента Ющенка, спрямовану на утвердження національної ідеї, захист суверенітету і територіальної цілісності України. Маніфест громадського руху”За Україну!” оприлюднено на всеукраїнському офіційному сайті zaukrainu.org/uk/news

Чи має громадський рух “За Україну!” своїх депутатів у ВР? – Це достойні люди, рухівці у духовно-світоглядному сенсі, тобто ті, хто відстоює українську Україну. Лілія Григорович, почесний голова „Союзу українок”. Роман Ткач та Іван Стойко мають управлінський досвід – працювали головами ОДА Тернопільської і Івано-Франківської областей. Ксенія Ляпіна – очолює асоціацію малого і середнього бізнесу. Полтавщину представляє Микола Кульчинський. Активними парламентаріями є Андрій Парубій, Володимир В’язівський, Ярослав Кендзьор, Володимир Карпук й Зиновій Шкутяк. Депутатська група налічує 18 парламентарів і є послідовною; не опустилася до підтримки олігархічних кланів з ПР чи БЮТу, до проБЮТівської коаліції не входять.  

Чи представлений громадський рух “За Україну!” у виконавчій владі? – Частково. Міністром освіти є Іван Вакарчук, Губернатором Харківщини – Арсен Аваков. Він, до речі, очолив Харківську обласну організацію. Можна цей перелік продовжувати. Маємо певні кадрові вкраплення, але не більше.

Коли і де відбудеться установчий форум? – Обласний установчий форум громадського руху „За Україну!” відбудеться за участю його лідера В’ячеслава Кириленка у суботу 19 вересня у приміщенні Полтавського музучилища. Візьмуть участь делегати з усіх районів області, в тому числі це будуть і рухівці – вже не в юридичному, а в духовно-світоглядному сенсі.

Скільки членів НРУ вирішили вийти з Руху і лягти під Кириленка, а скільки залишилося з Тарасюком &Тимошенко???? – Ми ні під кого не лягаємо, просто усвідомлюємо, що Україна може опинитися напередодні нової доби Руїни. Треба дбати про нашу Вітчизну, а не будь-які персоналії. Юля Тимошенко –це прокремлівський політик. На Полтавщині близько двох тисяч рухівців, переважна більшість з них залишилась відданою національній ідеї і на злуку з БЮТ не підуть, підтримають Віктора Ющенка.     

Ви знайомі з В”ячеславом Кириленком? Якщо так, то коли познайомилися? – Знайомий ще з 1995 р. Він тоді, в часи В’ячеслава Чорновола очолював „Молодий Рух”. Ця організація спільно з Українською Студентською Спілкою організовувала табори для молодих рухівців. Це були Шацькі озера на Волині. Я тоді очолював делегацію молоді з Полтави. Там і познайомилися. А взагалі В’ячеслав не чужий національно-демократичному середовищу: ще в 1991 році брав участь у легендарному студентському голодуванні за незалежність України, яке увійшло в підручники з історії як „Революція на граніті”.

Як можна одночасно відзначати 20р НРУ і виходити з нього? – Вже говорив: Рух – духовно-світоглядне поняття. Рух – батько української незалежності. Це продовжувач справи Мазепи, звитяжників доби УНР, ОУН-УПА, шестидесятників. Власне витоки Руху в русі шестидесятників: перший голова Руху Іван Драч – поет-шестидесятник, Микола Кульчинський – теж; В’ячеслав Чорновіл один із фундаторів Української Гельсінської Групи, правозахисник, політв’язень. 20 років тому Рух був широким громадським об’єднанням, де об’єдналися всі хто домагалися виходу України з імперії зла – СРСР, хотіли бачити свою Батьківщину вільною від московських пут. В часи Чорновола Рух самостійно набирав 10 % на парламентських виборах (у 1994р. – 2 млн., у 1998р. – 2 млн 500 тис.). Після вбивства Чорновола розпочався занепад Руху, однак ми тоді ще знайшли у собі мужність і силу підтримати уряд Ющенка  і після його відставки стати  одним із засновників блоку Віктора Ющенка на парламентських виборах. Завдяки популярності Ющенка Борис Тарасюк ставав нардепом, головою комітету ВР, міністром МЗС. Але нині ця особа здеградувала настільки, що повернула на 180 градусів. Тарасюк – це технічний кандидат прокремлівської прем’єрші Юлі Тимошенко. З мене досить. Справжні рухівці, в яких ще живий дух визвольних змагань двадцятирічної давності на знак протесту проти антипрезидентської діяльності Тарасюка і компанії полишили лави Руху: це нардепи Ярослав Кендзьор, Роман Ткач, іван Стойко(голови Львівської, Тернопільської та Івано-франківської організацій), вдова В’ячеслава Чорновола Атена Пашко, соратник Чорновола один із засновників Руху, голова Спілки театральних діячів Лесь Танюк. Останній, до речі, очолював Народну Раду – опозиційне парламентське об’єднання у 1989-1991 рр., яке домоглося ухвалення Верховною Радою Акту про незалежність.

Щоправда з Тарасюком залишилось кілька його пробютівських псевдо рухівців, а ще печатка і приміщення в центрі столиці. З Руху виходжу у юридичному сенсі, бо не мирюся з тим, що таку легендарну силу перетворили на вивіску для обслуговування БЮТівських олігархів, більшість з яких, між іншим, ще зовсім недавно підтримували Януковича (Жеваго, Вєревський, Лозинський, Фельдман та інша братія). Політика – це, можливо, й цинічна справа. Але всьому є межа. Я вступив до Руху у 18 років, у 1991р. Зараз мені 36. Це 18 років мого життя! Я завжди комфортно почувався в НРУ (навіть тоді, коли у 2005 році Ющенко заявив, що Рух і УНП „пішли не тою дорогою”, бо не влилися в „Нашу Україну”), бо це не суперечило моїм переконанням, моєму світогляду. Але сталася цинічна зрада з боку Тарасюка! Однак у духовно-світоглядному сенсі залишаюся рухівцем! А тепер трохи інформації. 12 вересня відбулися в столичному палаці мистецтва ”Україна”(це три тисячі учасників) урочистості до 20 р. Руху. Здебільшого брали участь ті, хто засновував легендарний рух спротиву  імперсько-комуністичній системі 20 років тому. Так от оті перші рухівці, більшість учасників форуму прийняли ухвалу про недовіру Тарасюку і підтримку на президентських виборах Ющенка. До речі, виступ Президента було сприйнято дуже тепло. Звучали думки про потребу нової якості Руху. У виступі Ярослава Кендзьора прозвучала як пропозиція назви нової політ сили Рух „За Україну!”. Я переконаний, що рух В’ячеслава Кириленка і є та нова якість. А нинішній НРУ став історією і не має перспектив.

Чи можливе перетворення громадського руху “За Україну!” в політичну партію? – Люди розчарувалися в усіх політичних партіях. Із гіркотою мушу визнати, що й у національно-демократичних в тому числі. Політики національного крила замість того, щоб підтримати чинного президента, самі балотуються, виконують невдячну роль розтяжки голосів. Тягнибок, Гриценко, Тарасюк… Мабуть далі буде… Можливо до цього „славетного” ряду новітньої доби Руїни ще дехто долучиться. Кириленко, як молодий, але мудрий політик не йде в президенти, оголосив про підтримку Ющенка, хоча й не робить з нього ікону. Маємо українофобське звернення Медвєдєва. Яких ще треба аргументів, щоб нація об’єдналася навколо Ющенка?! Але партвождики чинять інакше. Причини – українське самоїдство, політична безвідповідальність, а ще захланність і зажерливість. Але нічого. Переконаний на всі сто, що після того як виконають свою руйнівну функцію на догоду олігархічним спонсорам, партвождики зійдуть з політ сцени вже наступного року. А на зміну прийдуть молоді обличчя! Щодо перетворення в партію, то хай це вирішують не Кириленко чи Пустовгар, а багатотисячний актив громадського руху. Говорити про це ще рано.

Чи готові Ви очолити громадський рух “За Україну!” на рівні області? – Підкорюся будь-якому рішенню делегатів. Відчуваю в собі і сили, і досвід і бажання. Усвідомлюю, що багато залежить від команди.

Шо за блок ЮЩЕНКА? Шо за брєдотина? Де такий блок? – Мабуть для таких як Ви і Україна – брєдотина. На щастя, Ви у меншості. Україна у нас одна!

Які зараз найголовніші цілі ставить обласний громадський рух “За Україну!” – Залишається місяць до виборів. Отже, це розбудова районних і міських структур, залучення патріотичної інтелігенції, донесення до громади конкретних справ обласної команди Ющенка, збільшення передплатників газети „Україна молода”.  

Ніяк не можу зрозуміти, членом якої політичної сили ви є? -У духовно-світоглядному сенсі я рухівець. Вже про це говорив. Прихильник Президента Ющенка. Очолюю оргкомітет з проведення обласного установчого форуму громадського руху „За Україну!”.

Скажіть краще, скільки налічується членів Пустовгарівської команди на Полтавщині?- Майже 2 тисячі активних патріотів України.

Чим Вам насолив Тарасюк? -На це питання відповідав. Мені нічим. А от Україні від таких партвождиків – одна шкода.

Молодець, пане Олеже! Хіба можливо працювати з Борисом Трасюком в одній команді?! -Дякую за підтримку.

Чи всі районні організації підтримують Вас? -Всі. Але голова Карлівської РО перейшов до штабу Яценюка, а Чорнухинської до ЄЦу. Голови ж Диканської, Кременчуцької міської і районної РО перейшли до ВО „Свобода”. Втім, голова РО це ще не актив організації.

Які стосунки у Вас особисто з Тарасюком? – В часи, коли він був з Ющенком – дуже теплі. Я навіть належав до вищого керівного органу НРУ – політради. А зараз – ніяких. Які стосунки можуть бути з людиною, яка кинула Рух під БЮТівських олігархів?! Україна не матиме перспектив, якщо в політикумі домінуватиме лише великий бізнес: розігрується карта двопартійної моделі, імітації боротьби між БЮТ і ПР, які ледь не зробили на догоду Москві Україну парламентською республікою.

Народний РУХ України завжди підтримував прогресивні, перспективні ідеї та молодих політиків до речі членів РУХу таких як В’ячеслав Кириленко . А від Тарасюка навіть жінка Чорновола втекла відхрестившись як від чуми. Бігунів не любили ніколи, саме такою партія стала при Тарасюку…А це послідовність та втілення в життя ідеї героя України В’ячеслава Чорновола. Слава УКРАЇНІ! – Ви правду сказали. Це приємно і додає мені наснаги. Усвідомлюю, що вчинив правильно, хоча цьому кроку передував рік непростих роздумів.

Ви кого пробуєте спасати : Рух чи Ющенка ? При такому керівництві, я вважаю, що обидва варіанти не мають майбутнього. Невже вам не соромно ради пам”яті В. Чорновола ? – Я пам’ятаю похорон Чорновола. Так сталося, що я стояв неподалік труни, а поруч стояв Ющенко. Я бачив сльози на його очах. Чорновіл і Вадим Гетьман(вчитель Ющенка по банківській лінії) ще в 1999 р. переконували балатуватись в президенти. Тоді б не було вибору: Кучма – Симоненко. Але Віктор Андрійович відповів: мій час не прийшов. Можливо, він правильно вчинив. І Гетьмана і Чорновола вбили, а Ющенка, слава Богу у 2004 році про кремлівським агентам отруїти не вдалося. Тому мені не соромно, я відчуваю підтримку однодумців.

Невже міражне депутатство переважить ганьбу зради.
Чи не дає спокою приклад Кириленка у 1999?
Теж молодий політик, котрого підтримував Чорновіл. – Зраду маємо якраз з боку Тарасюка. Про це вже говорив. Про депутатство говорити зарано.

Раніше Рух ніс все передове і позитивне для України. Зараз – це тормлоз в усіх напрямках. Комуністи на сьогоднішній день більш прогресивні…. Невже на вас так Ющенко вплинув ? Ганьба ! – Рух – це наша історія. Теба йти вперед. Національні сили справді потребують передових, нових, позитивних ідей і молодих облич. Я не розчарувався в Ющенку і пишаюся, що агітував за нього 5 років тому. Знову це робитиму. Бог послав Україні прекрасного президента, а ми цього не цінуємо.

Як ви ставитеся до “політичного проституціоналізму” вашого “любого друзя” ректора педінституту Колі Степаненка: то Тягнибока приймає, то запрошує на гостину і виступ перед студенством вячеслава Кириленка, кажуть уже до “Руху” вступив! Дивись і до БЮТ перекинеться?? Одним словом, чому ваш ставленик займаєтьяс політикою, замість вирішення нагальних справ інституту?? – Микола Степаненко має національно-демократичні переконання, член товариства „Просвіта”, але до жодної партії ніколи не належав. Вважаю, що це правильно. Не повинна повторитися ситуація, коли у 2004 році деякі ректори полтавських вузів пресували (щоправда безуспішно) студентство за проФФесора. Наскільки мені відомо пан Микола переймається здебільшого господарськими питаннями, або як ви кажете „нагальними справами інституту”.

Ответьте честно (если есть она – честь), Вы соответствуете занимаемой должности? – Найкраща відповідь – конкретні справи управління. Зміцнено матеріально-технічну базу ОДТРК „Лтави”: закуплено і змонтовано нові телепередавачі у Зіньків і Гадяч, Котельву і Лелюхівку Новосанжарського району, що розширило зону мовлення; закуплено дизель-генератор і змонтовано підстанцію резервного живлення телецентру, збудовано кабельну оптоволоконну лінію до полтавської філії концерну РРТ (радіомовлення, радіозв’язку і телебачення); закуплено мікшерські пульти і комп’ютери телекомпанії „Гребінка”; поповнено фонотеки райкомунальних радіо. У цьому році спрямовано 100 тисяч на закупівлю обладнання для переведення плівкових аудіозаписів фонотеки обласного радіо на сучасні носії інформації. Фонотека облрадіо налічує близько 50 тис. записів на плівках, найдавніші з яких датуються 1952 роком. Вже зараз з приємністю можу стверджувати, що нашій команді вдалося зберегти пісенно-музичну спадщину нашого краю. Я домігся створення сайту управління (polinfo.poltava.ua); сайту обласної національної спілки письменників та сайту „Болонський процес і вища освіта Полтавщини”. Ми вперше почали фінансувати не лише газети, де у співзасновниках влада, а й правову („Правовий вісник”), спортивну („Полтавщина – спорт”), молодіжну („Світ молоді”), дитячу („Діє – слово”) та „Сила духу” – газета для інвалідів. Ми вперше почали фінансувати приватні газети та телерадіокомпанії: укладати угоди про висвітлення діяльності Ода в рамках чинного законодавства. Ще у 2004 р. половина райкомуніальних газет не мала електронної пошти, тому у 2005 р. провели семінари на тему „Користування електронною поштою і мережею Інтернет”. Не знаю чи „соответствовали должности” ті хто в роки Кучми, Медведчука, Януковича знищили обласну книгомережу, розпродали чи перепродавали книжкові магазини. Це мабуть були великі проФФесіонали. А я пишаюсь тим, що домігся вперше з 1982 року капітального ремонту єдиного комунального магазину, що лишився з тої мережі – „Планета”. До речі, за останні Ющенківські роки кількість книжкових магазинів чи стаціонарних точок в області зросла. Для „Полтавського літератора” закупили нове поліграфічне обладнання на понад півмільйона гривень. До популяризації української книги підійшли системно: презентації, телепередача „Наша книга”, щорічний конкурс „Краща книга Полтавщини”, виставки у більшості райцентрів під гаслом „Українцям – українську книгу!”. Раціонально використовуємо обласне комунальне майно: у видавництві „Лубни” прибрали з другого поверху застаріле „іскрівське” обладнання, зробили ремонт і розмістили там бібліотеку для дітей; після того як капітально відремонтували дах видавництва „Кобеляки” там на другому поверсі розмістили рай трудовий архів. Зараз спільно з головним управлінням праці і соцзахисту працюємо над тим, щоб відповідно гранту Світового банку розмістити на першому та другому поверсі комунальної будівлі кобеляцьке управління соцзахисту, яке єдине в області не має належного приміщення. За останні 4 роки за кошти облбюджету видано соціально-значущих книг більше, ніж за попередніх 14 років. Спільно з телеканалом „Місто” створили цикл передач на правову тематику: про студентське самоврядування, земельне законодавство, НАТО, стосунки найманого працівника і роботодавця. Тож переконаний, що як ви висловлюєтеся „должности соответствую”.

Олеже Миколаевичу не “роспиляйся” на різних “гавриків” - тримай свою лінію памятай в тебе є друзі не конютурні .Чорнухи Foreva (П.К) – Дякую за підтримку.

Які заходи запланувала облдержадміністрація до 20 р.НРУ за перебудову? – У холі першого поверху ОДА експонується  виставка документів і фото, що підготовлена заступником директора Державного архіву в Полтавській області Тарасом Пустоцвітом, який теж долучився до створення обласного Громадського Руху „За Україну!”. Також вона експонуватиметься в художньому салоні Полтави. 18 вересня у Педагогічному університеті пройде „Круглий стіл ”Чи збулися сподівання перших рухівців?””, де, передусім висловляться делегати установчого з’їзду  НРУ. 22 вересня у Гадяцькому училищі культури – урочисті заходи. 25 вересня – урочистий прийом перших рухівців у голови ОДА. А також цього дня о 17:00 в ОЦЕВУМ – концерт гурту „Соколи” зі Львова – це буде подія у мистецькому житті краю, заслужені артисти Михайло Мацялко і Марія Шалайкевич заспівають стрілецькі та пісні воїнів ОУН-УПА. Сподіваюся, що відзначення 20 років Руху розворушить „сонних” нацдемів і змусить відкинути надмірні амбіції, вождізм і задуматися про націєтворчу, по суті, рухівську діяльність Віктора Ющенка!!!          Хочемо зберегти Україну – підтримаємо Ющенка, а як ні, то буде Малоросія, тобто атака Медвєдєвих і Путіних досягне мети. Прокремлівські маріонетки  не сплять – Юля і донецький Віктор вже розгортають штаби.

Як ви оцінюєте те ,що більшістю голосів облрада відхилила ваш проект рішення про відзначення в області 20 р.НРУ? – Фракції ПР і КПУ проголосували проти, що й закономірно. Було б дивно якби хоч один голос був „за”. „Наша Україна” проголосувала „за”. Вирішальним мало стати голосування депутатів з БЮТу, але з 29 присутніх на сесії, мій проект підтримало лише 17. На своїх колег зла не тримаю, хоча і на відміну від них, розумію, що й вони громадяни незалежної України, а Рух – батько незалежності. Своїх батьків треба шанувати! А нинішній НРУ це лиш приваблива вивіска, яку використовує у меркантильних цілях БЮТ. До речі, саме Рух відродив повернув українцям нашу символіку – тризуб і синьо-жовтий прапор. Пригадую у 1991 році, коли навчався у Гадяцькому училищі культури, ледь не „вилетів” з нього за прихильність до нібито „націоналістичних символів”. Нормативної бази і без рішення сесії достатньо: є Указ Президента, Постанова ВР і розпорядження голови ОДА. Ювілей Руху відзначимо гідно.

Тепер стало все зрозуміло. Обласна влада різко кинулась у сторону націоналізму. Закінчилось вирішення питань зарплати, тепла, води і всіх питань ЖИТТЯ народу. Основними стали питання Мазепи, Бандери …, трупи, кості, голодомор, хрести… Забудьте, люди, про життя! – Ви помиляєтеся. Навіть в умовах кризи обласний бюджет перевиконується. Облдержадміністрації в соціально-економічному плані вдається утримувати ситуацію під контролем. Факти: відкрито відділення інтенсивного виходжування новонароджених , 89 дитсадків відновили роботу, закуплено нове медичне обладнання, будуються нові спортмайданчики зі штучним покриттям, у місті Червонозаводське збудовано школу, збудовано нові зерноелеватори, заклади туризму, газопроводи до понад трьох десятків сіл. Команда Януковича любить скаржитися, що після Майдану по звільняли проФФесіоналів. Але  професіоналізм треба доводити не на словах, а на ділі. Ющенко виконує обіцяну програму „10 кроків назустріч людям”. Проти фактів не попреш.

Меня раздражает пустовгар, который сам себе тут сам себя поодержал, назадавал вопросов на прессуху и будет на них же отвечать…..а Чорнухи Foreva – развеселили – это уровень пустовгара)))) – Якщо Вас щось „роздражаєт” сходіть в аптеку, придбайте ліки і вилікуйтеся від цієї хвороби. Частіше посміхайтеся. Бажаю Вам оптимізму і міцного здоров’я.

Скажіть краще, чи є майбутнє в цього громадського руху? І яке, на вашу думку? – Майбутнє безсумнівно є. В Україні завжди буде сила (раніше це був Рух), готова захищати національні інтереси. На жаль Тарасюк виявився не на висоті.

Саме з поваги до інакшості починається демократія, а із зневаги — диктатура ( Оксана Забужко.) Чи всі рухівці Полтавщини підтримали вас? Чи є організації, не згодні з вашим рішенням? – Переважна більшість підтримала. Вже відповів на подібне запитання. Голови Карлівської, Диканської, Кременчуцької міської обрали інший шлях. Бог їм суддя.

Як відсвяткували 20-ти річчя Руху? Як воно на душі? – Центральне святкування відбудеться 25 вересня в ОЦЕВУМі. Вже відповідав.

Так хто ж винен в загибелі Чорновола,чомуж ви замовкли, чи може забули на якому возі в хороми заіхали нащадки мойсееви .Василь. -  Смерть Чорновола була вигідна тим, хто хотів поглиблення розколу Руху, а також тим, хто прагнув не допустити створення третьої сили, щоб провести президентські вибори в 1999р. по суті без вибору, в системі координат, мовляв Кучма демократ бореться з комуністом Симоненком. Тут треба шукати і причини розколу Руху.

20 років Рух розвалювали, а тепер добити вирішили. Коли 6 вересня НРУ відзначав ювілей Ющенко навіть клерка із Секретаріату не прислав, щоб привітати – 12 вересня у палаці „Україна” відбулися урочистості на рівні не клерків, а персонально промовляв Президент. Зібрання 6 вересня стало піарівською акцією Тимошенко. Найкумедніший момент її виступу: „Ми з вами 20 років, тому вибороли Україну!” Та вона 20 років тому ставала на ноги, як бізнесмен, розвиваючи прокат порнографічних фільмів у Дніпропетровській області, тоді як, справжніх рухівців (не всяких там Тарасюків) саджали до тюрми за синьо-жовті прапори! 6 вересня то було суцільне лукавство. Вона ще й Чорновола у виступі згадала, а я ж пам’ятаю, як В’ячеслав Максимович у газеті „Час” гостро критикував Павла Лазаренка та його соратницю по ЄЕСУ  і партії „Громада” Юлю Тимошенко.

Питання до пана Олега: чому, коли створювалась Наша Україна ви не вступили в неї? – З 2005 року я очолював обласну організацію Руху, ми і у 2006 і 2007 роках входили до блоку Ющенка „Наша Україна”. Але зараз Тарасюк поводиться як гетьманчук доби Руїни. З цим не мирюсь.

Ще ще питання хто кого розвалював, чи хтось той недолугий РУХ, чи РУХ державу, куди ж дивився той РУХ коли винищили всі колгоспи, та залишили людей без засобів до існування, розвалили заводи, фабрики, викинувши людей на вулицю, де наше чорноморське параходство, до речі було біля тисячі кораблів, зараз не має жодного, де наш військовий флот, три кораблі та несправна підводна субмарина, де наша боєздатна армія з голодними солдатами, авіація, для якої горючки немає, а скільки зброї розікрали, сотні мільярдів баксів, навіщо розвалили надпотужний військово-промисловий комплекс, космічну галузь, де наші нафтогазові свердловини, які в рік добувають одного газу близько 21 мільярда кубів і в чиї кишені грошики капають, а ми як дурні біжимо до Росії з протягнутою рукою, чому мільйони українців батракують по європах, що, дома робити нічого, хто винищує ліси, грабує українські надра, хто заграбував землю, та чому Ющенку не терпиться злодюг визнати хазяями, чому 95% населення України лапу сосе, а 5% з жиру біситься, це ж РУХ саме цього хотів, до речі перебували при владі і завзято нинішнє сьогодення нам будували, по корупції вже з Пакистаном конкуруємо, оце докерувались.
Ви взагалі то чиї шпіони, чиї завдання виконували 20 років, якщо згадати Сталіна, то в той час подібна діяльність називалась врєдітєльством і відповідальність була відповідна, 10 років без права переписки, щоб було зрозуміло, це розстріл.
А зараз бідненькі корита не поділите, куди піти, кому продатись, тошно вже дивитись на ваші морди патріотичні.
В.Демочко. – Ви маєте свою точку зору, хтось інший – іншу.Це нормально. Поділяю ваше стурбування. Всі перелічені проблеми створені не Рухом. Хіба у 1991р. на президентських виборах переміг Чорновіл? За нього проголосував кожен п’ятий українець, це 25% голосів! Але переміг колишній ідеолог ЦК КПУ Леонід Кравчук. При ньому започатковано олігархічний шлях розвитку України, а Кучма лише закріпив це. Зараз Кравчук – це людина з команди Ю.Тимошенко і В.Медведчука. Справжні кадрові зміни настали лише у 2005 році з ініціативи Ющенка. Зроблено багато в тому числі й в нашій області. Це тема окремої прес-конференції. А щодо „тошноти” чи українською мовою „нудоти”, то раджу приймати ліки і все буде гаразд.

Цікаво, коли ви зрозуміли, що Тарасюк по духу совецький чоловік, а Рухівським духом там і не пахне. Чорновіл мабуть в гробу перевертається від такої діяльності Руху. – Мені в Тарасюку подобається його організованість, дисциплінованість, менеджерські здібності, але виступає як чиновник, як правило, читає з листка. Втім, з мораллю, схоже не лади. Маєте рацію над ним тяжіє тягар комуністичних часів. Коли рухівці агітували за Декларацію про держсуверенітет, Тарасюк у якості інструктора ЦК КПУ роз’їжджав разом із Кравчуком агітувати проти. Я цього факту й не знав, про це мені нещодавно Ярослав Кендзьор розповів.

Ви вважаєте Кириленка харимзматичним лідером? – Настав новий етап розбудови національно-демократичних сил: не під харизматичних лідерів, а під інтелектуальну, енергійну, дієву команду. Такі харизматики, як Чорновіл народжуються раз у століття. Ця команда має ставити перед собою амбітні цілі. А „прєдєл мєчтаній” нинішньої верхівки Руху це 3-4 депутати у списку БЮТ. Тарасюк довів Рух до такого стану, коли він вже не спроможний долати самостійно 3% бар’єр.

Якщо рухівці Полтавщини переходять до складу громадського руху “За УКраїну”, то що Тарасюківського Руху на Полтавщині не буде? -Та може кого й знайдуть на посаду „зберігача” печатки і свідоцтва про реєстрацію. А актив обласної організації пішов, де правда і відстоювання (не декларативне, а дієве!) національної ідеї.

Мальчик, ты где будешь прятаться после выборов 2010 года? -Ніколи не ховався ні від кого, завжди маю свою точку зору.

Чув, що Ви збираєтесь присвоїти звання “Національний герой України” Кутузову за підпал Москви у 1812 році? Чи це правда? – Це добре, що є Інтернет-користувачі з почуттям гумору. Незважаючи ні на що, у мене теж сьогодні гарний настрій.

Кого запрошуєте ви на зібрання громадського руху “За Україну”? – На установчий Форум запросили: голову Полтавської ОДА, представників Полтавської філії міжнародного товариства захисту прав людини, товариства “Просвіта”, профспілки, “Жіночу громаду”, “Екосвіт”, “Громадянське суспільство”, підприємців, козацькі організації спілку письменників, організацію “Українська справа” обласне об’єднання ветеранів, “Спілку ветеранів Збройних сил України”, “Молода просвіта” й Молодий Народний Рух також відомих представників інтелегенції, авторитетних та знакових людей області.

Раджу Вам проігнорувати дурні питання платних коментаторі антиукраїнських сил. Вони відпрацьовують свою зарплату паплюжачи все українське і всіх, хто працює на Україну. Така в них робота. Очевидно, що в умовах коли в Москві поставили супер-завдання не допустити переобрання В.Ющенка на другий термін, постає необхідність створення “УКРАЇНСЬКОЇ ПАРТІЇ”. В її ряди ввійшли б всі ті, хто є вірними ідеї незалежності, і готові відстоювати її, в разі не обрання Ющенка Президентом України та в разі зради інтересів України. Як Ви вважаєте, чи потрібна така велика партія, куди ввійшли всі проукраїнські сили і чи міг би її очолити Ющенко? -ОДНОЗНАЧНО – така партія потрібна. До неї мають увійти кращі люди з колись потужного Руху, також УНП, Наша Україна і т.д. Біля керма партії мають бути не підстаркуваті балакуни, а енергійна молодь. Чи міг би її очолити Ющенко? Можливо. Але, багато залежить від результатів президентських виборів.

Що ви корисного зробили будучи депутатом обласної ради? Не треба нам тут націоналістичних промов… – Багато звернень від виборців Полтави щодо проблем ЖКГ. Мушу визнати, що зазичай реакція заступника мера Полтави Віталія Нікіпелова – позитивна. І багато проблем вирішується. Зараз взяв під контроль питання розчищення нижнього ставка по вул. Нижньомлинській (на це з обласного бюджету виділено 100 тис. грн) та на інженерний захист від підтоплення ділянки заплави річки Тарапунька. Вдалося також торік виділити 100 тис грн.. Решетилівській селищній раді на розчищення річки Вільхова Говтва. Вже повідомляли ЗМІ про вирішення проблеми не законсервованої газової свердловини на території поруч з селами Плоске і Левенцівка Решетилівського району. Після років бюрократичної тяганини проблему вирішено.

Також після мого депутатського звернення вирішили проблеми відновлення роботи дротового радіо в с. Гожули. Щороку з депутатського Фонду виділяю кошти мешканцям Решетилівщини: здебільшого це люди, що не мають фінансових коштів на операції, на лікування. Останнє питання – це приклад того, що в Україні й досі багато чиновників, питання яких можна швидко вирішити, але вони шалено бюрократизуються. наприклад, жителька с. Димідівка Решетилівського р-ну Алла Мегерин, довго не могла отримати відповідні документи на володіння 2 га землі Бо дехто з чиновників керувався законодавством про домоволодіння ще з 70-х років. Лише після того як я домовився про прийом у начальника обласного Головного управління земельних ресурсів Григорія Шарого, її проблеми вирішили за 2 хвилини. Він повівся не як бюрократ. Про це говорити можна говорити дуже довго, це не є основна тема

Дякую всім за спілкування. Хочу також повідомити, що сьогодні запрацював сайт на колишньому http://www.nru.poltava.ua/ громадського руху «ЗА УКРАЇНУ!»

На прес-конференції депутат Олег Пустовгар акцентував увагу на „бездіяльності Тарасюка” та „підтримці Народним Рухом України Юлії Тимошенко на президентських виборах 2010 року”, незважаючи на думку основної маси членів НРУ. „Я спочатку переживав з приводу свого виходу з НРУ, чи правильно я роблю. Але мені вчора до півночі телефонували і районні очільники Руху, і просто знайомі і висловлювали свою підтримку. І саме це мене дуже підбадьорило і ще більше утвердило у своєму рішенні. Крім цього, я згадую слова В’ячеслава Чорновола: „Коли знаєш, що ти правий, то йди вперед і не оглядайся!”. Тому я думаю, що кількісну підтримку моїх дій ми всі побачимо на установчому форумі Полтавського обласного громадського руху „За Україну!” у суботу. Мабуть, актовий зал музичного училища буде заповнений повністю, включаючи балкони” – заявив Пустовгар.

Полтавська облдержадміністрація вважає, що вчорашнє рішення сесії Полтавської міськради про зміну замовника будівництва пам’ятника гетьману Івану Мазепі – з облдержадміністрації на міськвиконком суперечить чинному українському законодавству. «Згідно з Указом Президента України №955/2007 та розпорядження КМУ від 2 квітня 2008 року №567-р, саме облдержадміністрація виступає замовником спорудження пам’ятника Івану Мазепі», – повідомляє прес-служба ОДА . Також керівництво області нагадує – роботи зі спорудження пам’ятника Мазепі вже розпочали.
Розпорядження про це голова облдержадміністрації Валерій Асадчев підписав 14 липня 2009 року. А вчора на прес-конференції він зробив офіційну заяву з приводу того, що всі документи стосовно будівництва пам’ятника Івану Мазепі у Полтаві оформлені належним чином і погоджені управлінням з питань містобудування та архітектури міськвиконкому.
Також в повідомленні прес-служби йдеться: «14 липня управління капітального будівництва облдержадміністрації звернулося до підрозділів СВАРЧ із заявкою розпочати знесення трьох аварійних дерев, пошкоджених буревієм, на Соборному майдані. Працівникам СВАРЧ, які розпочали відповідні роботи, безпідставно завадили представники міської влади».
Нагадаємо, учора на прес конференції стосовно спилювання дерев голова ОДА сказав: «Не знаю хто там що пиляв. Не виключаю, що мер сам давав команду пиляти ті дерева, щоб потім використовувати це з провокативної точки зору». Полтавська міська рада не скасувала своє рішення від 22 серпня минулого року. Натомість за ініціативи мера Андрія Матковського внесли зміни: виконавцем робіт щодо встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі
призначили Полтавський міськвиконком.

Міжнародне законодавство — на боці учасників війни за національне визволення.
Чи була легітимною з погляду міжнародного права Українська Повстанська армія? Відповідь на це питання автоматично підтвердить одну з тез–антонімів: для українського народу вояки УПА були бандитами, що «відривали мирне населення від братньої Росії», чи героями, які прагли ціною власного життя забезпечити землякам духовну, культурну й господарську свободу.
«Наша мета — Українська Самостійна Соборна Держава на українських етнографічних землях. Будемо боротися за те, щоб Ти, Український Народе, був володарем на своїй землі», — так присягав Президент УГВР, полтавець Кирило Осьмак, поклавши руку на український Державний герб. Українська головна визвольна рада (УГВР), що об’єднала різні українські політичні сили демократичного спрямування, на думку істориків та правознавців, надала УПА легітимності. Її міжнародна легітимність базувалась на організованій боротьбі українського народу на його території — за самовизначення, самоуправління і державну незалежність. «УГВР була тимчасовим парламентом — законодавчою установою, яка визначала інші галузі влади: виконавчу і судову, — зазначав лідер ОУН–з (закордонної) Анатоль Каменський у дослідженні «УПА з погляду міжнародного права». — Організоване визвольне підпілля діяло майже в усіх областях України і мало всі три головні елементи державної легітимності — населення, контроль території і владу». Без УПА решта українських військових з’єднань того часу була лише об’єктом мілітарної внутрішної і зовнішньої політики СРСР і Третього Рейху.
А от політичні, мілітарні й правові атрибути УПА, як і всього визвольного руху, цілком відповідали нормам і вимогам тогочасного міжнародного права. Зокрема, Женевським конвенціям і додатковим протоколам до них. Женевські конвенції, вироблені на дипломатичній конференції у Швейцарії у квітні–серпні 1949 року за участю 74 країн, в тому числі і УРСР, поширили визначення воюючої сторони на учасників воєн за національне визволення. Вони узаконили народну війну, допустивши підпорядкування збройних сил урядові (або владі), яких не визнала держава, що воювала з повстанцями. Женевські конвенції набрали чинності 5 липня 1950 року. На 1 серпня 1958 року Конвенції підписали й ратифікували 84 країни, в тому числі СРСР, Українська й Білоруська РСР.
То чому б сьогодні не привести, нарешті, наше законодавство у відповідність до міжнародного, установленого вже десятки років тому? Адже з визнаною у світі легітимністю армії, що боролася за Українську державу, має погодитись передусім сама держава. До речі, Всеукраїнське братство УПА звернулося до Президента Віктора Ющенка з проханням присвоїти Кирилові Осьмакові звання Героя України з нагоди 65–ї річниці УГВР.
Устим МИХАЙЛІВ
ЦИТАТНИК
Світова преса про УПА та УГВР
Нелегальні «Лісти» Карлового університету (Прага) цитували витяги з резолюції III Конференція ОУН, що відбулася 17 — 21 лютого 1943 р., зокрема основи ідеологічного спрямування УПА: «Сучасна війна на Сході, що її розпочато задля імперіалістичних інтересів німецького націонал–соціалізму та московського большевізму…— це, в першу чергу, війна з приводу України, яку обидва імперіалізми трактують у своїх загарбницьких планах як центральну проблему їхньої політики на Сході Европи… Тому для українського народу є невідкладною вимогою вести боротьбу проти обох імперіалістів на платформі власних сил, а в основу своєї співпраці з іншими народами класти їхнє визнання нашого права на власну державу».
У газеті «Ліберасьйон» від 12 грудня 1943 р., яку нелегально видавала французька Національна рада руху Опору, посилаючись на радіостанцію «Вільна Країна», яка діяла при УПА, повідомлялося, що 21—22 листопада 1943 р. у лісах біля Житомира відбулася І Конференція поневолених народів Східної Європи й Азії, на якій були делегати різних національностей, переважно тих, що воювали в УПА. Конференція засудила обидва воюючі між собою імперіалізми, які заперечують право народів на вільний політичний і культурний розвиток у самостійних національних державах і несуть усім народам політичне, соціальне та культурне поневолення у формі гітлерівської «нової Європи» чи «большевицького СРСР».
У 1944 році в нелегальних газетах французького руху Опору «Комба», «Ліберасьйон», «Котід’єн де Парі» було опубліковано деякі матеріали Великого збору ОУН 11—15 червня 1944 р., під час якого було створено загальноукраїнський політичний центр УГВР для координації боротьби, щоб «оборонити український народ та його провідні кадри перед фізичним знищенням і повести його до боротьби за своє визволення та власну суверенну державу».

23 червня 2009 року,
о 10.00 год. в актовій залі Полтавського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського відбудуться Мазепинські читання.